Розділ 69

— На другому боці написано, — втрутився Ленґдон, показуючи, — що книжку Блейка слід демонструвати в певний спосіб: розгорнутою на сторінці сто шістдесят три, правда?

— Саме так.

Ленґдон відчув, як серце б’ється швидше.

— А можна поцікавитися, який на тій сторінці вірш?

Бенья похитав головою:

— Там немає віршів.

— Як, не розумію?

— Це ж повне зібрання творчості Блейка — і малярства, і віршів. На сторінці сто шістдесят три — ілюстрація.

Ленґдон нервово подивився на Амбру.

«Нам потрібен рядок на сорок сім знаків — а не ілюстрація!»

— Отче, — звернулась Амбра до Беньї, — чи можна нам просто зараз на неї поглянути?

Священик якусь мить повагався, але, вочевидь, вирішив майбутній королеві не відмовляти.

— До крипти сюди, — сказав він і повів у бік центру храму. Гвардійці пішли теж.

— Маю відзначити, — мовив Бенья, — я вагався, чи приймати гроші від такого відомого атеїста, але демонстрація картинки улюбленого його матір’ю Блейка мені здалась абсолютно безневинною річчю — особливо з огляду на те, що там зображений Бог.

Ленґдон не повірив і перепитав:

— Я правильно зрозумів: Едмонд попросив вас демонструвати зображення Бога?

Бенья кивнув.

— У мене було відчуття, що він хворий і в такий спосіб намагається якось вибачитися перед божественною силою. — Старенький похитав головою. — Хоча я оце подивився сьогоднішню презентацію, то вже не знаю, що й думати…

Ленґдон спробував уявити, яке ж із численних зображень Бога з доробку Блейка хотів усім показати Едмонд.

На головній наві Ленґдон відчув себе так, ніби вперше бачить усе довкола. Хоча він не раз уже ходив до Сагради Фамілії на різних стадіях будівництва, це завжди відбувалося за дня, коли крізь вітражі лилося щедре іспанське сонце, розсипаючи яскраві зблиски й спрямовуючи погляд відвідувача вище й вище, під мовби невагому сінь високого склепіння.