Розділ 66

— Ми наперед заплатили вам за ваше перше завдання, — продовжував Регент. — Якщо ви погодитеся його виконати, то вважайте це можливістю показати себе як людину, гідну переходу до вищого ешелону. — Він ненадовго замовк. — У нашій церкві є потужна ієрархія, невидима решті світу. Ми вважаємо, що ви будете корисним членом нашої еліти…

Хоч адмірала схвилювала така блискуча перспектива, він усе ж вагався.

— У чому полягає завдання? І що, коли я вирішу не братися за нього?

— Ми не будемо вас засуджувати, і можете залишити собі гроші як винагороду за мовчання. Чи резонно це?

— Це велика щедрість.

— Ви нам подобаєтеся. Ми хочемо вам допомогти. І, щоб бути чесним із вами, хочу попередити: папська місія буде непроста… — Регент почекав якусь мить і пояснив: — Можливо, буде потрібно вдатися до насильства.

Авіла остовпів.

Насильство?

— Адмірале, сили зла з кожним днем міцнішають. Проти Бога ведеться війна, а без жертв війни не буває.

Авіла здригнувся, пригадавши жахливий вибух, який знищив його сім’ю. Тремтячи, він насилу відганяв від себе цей спогад.

— Перепрошую, я не знаю, чи можу взятися за таке завдання…

— Папа вибрав вас особисто, адмірале, — прошепотів Регент. — Людині з вашою силою волі таке завдання до снаги… йдеться про того, хто знищив вашу сім’ю.