Розділ 66

«Мої дружина й син загинули на війні, — думав Авіла, — на війні сил зла проти Бога, проти традицій. Прощення — не єдиний шлях до спасіння».

П’ять днів тому Авіла спав у своєму скромному житлі, коли його розбудив гучний сигнал текстового повідомлення по телефону.

— Дванадцята година… — пробурчав адмірал, мружачись до екрана, щоб зрозуміти, хто і чого хоче від нього в такий пізній час.

Número oculto[73]

Авіла потер очі й прочитав вхідне повідомлення:

Compruebe su saldo bancario[74]

«До чого б це?» — насупив брови Авіла, підозрюючи, що це якийсь телефонний лохотрон. Адмірал роздратовано виліз із ліжка й пішов на кухню попити води. Стоячи біля раковини, він поглянув на свій ноутбук, розуміючи, що не зможе заснути, доки не зазирне й не перевірить.

Авіла зайшов на свою банківську сторінку, передчуваючи побачити звичайний жалюгідний баланс — рештки військової пенсії. А проте, коли на екрані з’явився його рахунок, адмірал так і підскочив, ледь не перекинувши стілець.

«Але ж такого не може бути!»

Авіла заплющив очі й подивився знову. Заново завантажив сторінку. Цифра залишилася та сама. Адмірал повозив мишею, прогорнув виписки і, приголомшений, прочитав: з анонімного рахунку йому годину тому переказано сто тисяч євро. Відправник зашифрований.

«Хто це?!»

Телефон загув — серце Авіли тьохнуло. Він схопив мобільний і подивився на екран.

Número oculto

Вражений, Авіла натиснув кнопку.

— ¿Sí?

На тому кінці до нього звертався тихий голос із чистою кастильською вимовою:

— Добрий вечір, адмірале. Гадаю, ви вже бачили мій подарунок?

— Б-бачив… — затнувся Авіла. — А хто ви?

— Можете називати мене Регент, — відказав незнайомець. — Я представляю ваших братів, членів церкви, якій ви віддані вже два роки. Ваші вміння й вірність не залишилися непоміченими, адмірале. Ми хотіли б дати вам можливість послужити вищій меті. Його святість запропонував кілька завдань для вас… завдань, які послані для вас Богом.

Авіла тепер уже зовсім прокинувся, долоні його пітніли.