Розділ 43

Роззирнувшись і пересвідчившись, що навколо нікого немає, він виставив уперед мускулясте плече, відхилився й підлаштувався вдарити саме в момент найгучнішого гуркоту музики.

Стара засувка відскочила з першого разу. Двері розчинилися. Кілер увійшов, зачинив за собою двері та опинився просто перед жертвою.

У кутку щулився водночас наляканий і здивований чоловік.

Кілер вихопив у рабина телефон і пожбурив в унітаз.

— Х-хто т-тебе прислав?! — затинався рабин.

— Перевага мого становища, — відказав йому незнайомець, — у тому, що я навіть знати цього не можу!

Тепер старий тяжко дихав і сильно пітнів. Раптом почав задихатися, вирячив очі, схопився за груди обома руками.

«Що, правда? — посміхнувся кілер. — У нього серцевий напад?»

Старий звивався, задихаючись і тримаючись за груди, на підлозі туалету, обличчя його червоніло, очі благально дивилися на незнайомця. Урешті він упав долілиць на брудні кахлі й здригнувся; з-під нього потекла підлогою цівка сечі.

І більше рабин не рухався.

Кілер присів і прислухався. Дихання чути не було.

Він із посмішкою встав: «Що ж, ти мені справу полегшив».

Із такою думкою кілер пішов до дверей.

——

Легені рабі Кьовеша благали повітря.

Такої вистави він ніколи в житті не влаштовував.

Ледве при свідомості, він лежав і слухав, як нападник пішов із туалету. Рипнули двері, зачинилися.

Стало тихо.

Кьовеш змусив себе почекати ще зо дві секунди, аби нападник опинився там, де нічого не чутиме. І тоді, не в силах стриматися, Кьовеш зітхнув і почав вдихати життєдайне повітря. Навіть застояне, туалетне, воно в ту мить було як небесний дар.

Поволі він розплющив очі, затуманені браком кисню; у голові гупало. Кьовеш підняв її — і перед очима розвиднилося. На його жах і подив, просто перед зачиненими дверима виднів темний силует.