Розділ 17

Тепер з’явилися зображення релігійних фанатиків, які заплющують очі, співають, б’ють поклони, моляться.

— Однак віра, — проголосив Едмонд, — за своєю природою вимагає покладати довіру на щось, чого не можна ні побачити, ні визначити; прийняти як дійсність щось таке, що не має емпіричних доказів. Тож можна зрозуміти, що ми врешті-решт беремо щось на віру, — адже універсальної істини немає.

Кірш ненадовго замовк.

— А проте…

Зображення на стелі заступила одна фотографія: студентка уважно й напружено дивиться в мікроскоп.

— Наука — це антитеза віри, — продовжив Кірш. — Наука за природою її є спробою знайти фізичний доказ того, що ще не відоме чи не визначене, відкидаючи забобони й помилкові погляди на користь спостережуваних фактів. Коли наука пропонує відповідь, то ця відповідь — універсальна. Люди не воюють через неї: вона їх згуртовує.

Тепер екран показував документальні кадри, зняті в лабораторіях NASA, CERN[24] тощо: науковці різних рас гуртом стрибають від радості, обіймаються, відкривши щось нове і доти незнане.

— Друзі, — тепер уже пошепки звернувся до всіх Едмонд. — Я зробив багато прогнозів протягом життя. І сьогодні оголошу ще один. — Він поволі набрав у груди повітря. — Доба релігії завершується, — промовив Кірш, — і настає ера науки!

У залі всі притихли.

— І сьогодні ми одним величезним стрибком наблизимося до неї!

Від цих слів у Ленґдона чомусь похололо всередині. Хай що відкрив Едмонд, але він, вочевидь, готувався до вирішальної сутички зі світовими релігіями.