РОЗДІЛ 6

Гай нахмурився, і зморшки на його обличчі поглибшали. Він помовчав, доволі довго, а потім сказав:

— Є такий тип людей, які ніколи не зрозуміють, що означає вірність. Вони можуть розказати вам про неї, але самі вони її необхідності не відчувають. Вони не бачать себе з нею. І не можуть уявити собі світ, де щось подібне реальне.

— Як Фіделіас.

— Як Фіделіас, — погодився Гай. — Ви не така людина, Амара. Ви їх протилежність.

Вона нахмурилася.

— Ви маєте на увазі, що я знаю, що таке вірність?

— Більше того. Ви живете нею. Ви не можете уявити собі світ, у якому немає віри. Ви не можете зрадити те, що вам дороге, інакше ваше серце перестане битися. Я старий, Амара. І люди для мене відкрита книга. — Він трохи заспокоївся і сказав: — Я ніколи не сумнівався у вашій вірності. Тільки у вашій здатності вижити у місії. І, схоже, я винен вибачення курсору Амарі. Можете рахувати, що ви успішно завершили навчання.

До почуття гордості Амари додалося незграбне задоволення від похвали Гая. Вона відчула, як її спина випрямляється, а підборіддя піднімається трохи вище.

— Мої очі і вуха у вашому розпорядженні, мілорд.

Гай кивнув, і над Амарою почався вітер, дерева зашуміли листям, як прибій на піску, у просторому, спокійному хорі.

— Тоді попутного вітру, курсор. Задля Алери.

— Я знайду те, що вам потрібно, Ваша Величносте. Задля Алери.