РОЗДІЛ 6

Амара відчула, що її обличчя червоніє.

— Так, Ваша Милість. Я прошу вибачення за необхідність.

Перша Леді подарувала їй оцінюючий погляд, вгору і вниз, по всій довжині тіла. Амара відчула, як її збентеження поглиблюється, і боролася з своїм обличчям, щоб не спохмурніти.

— Не вибачайся, — сказала леді Карі. — Хоча на майбутнє спробуй краще вибирати час.

— Так, леді. Будь ласка, ваша милість. Мені потрібно переговорити з Першим Лордом.

Леді Карі похитала головою.

— Це неможливо, — сказала вона, і по її тону по було ясно, що вона вважає розмову закінченою. — Боюся, що вам доведеться поговорити з ним пізніше. Можливо завтра

— Але леді…

— Він зайнятий, — сказала перша леді, підкреслюючи кожен склад. — Якщо ви відчуваєте, що справа важлива, курсор, можете залишити повідомлення мені, і я передам його йому, як тільки це дозволить етикет.

— Будь ласка, пробачте мені, леді, але мені сказали, що якщо я коли-небудь захочу використати монету, це повідомлення повинне бути тільки для нього.

— Припни свого язичка, курсор, — сказала Кері, її брови злетіли дугою. — Не забувай, з ким ти говориш.

— У мене є розпорядження від самого Першого Лорда, ваша милість. Я лише намагаюся виконувати його.

— Чудово. Але Перший Лорд це не улюблений професор, до якого ви можете звернутися коли завгодно. Тут не академія. — Вона злегка підкреслила останнє слово. — І він має державні справи, над якими працює.

Амара сковтнула і сказала:

— Якщо можна, будь ласка. Я не затримаю його надовго. Хай він осудить мене, якщо я зловжила привілеєм. Будь ласка.

— Ні, - сказала Кері. Скульптура фігури подивилася через плече. — Ви зайняли достатньо часу, курсор Амара. — Голос першої леді ледь напружився, поспішаючи. — Якщо це все…

Амара облизала губи. Якби вона могла ще трохи протриматись, можливо, перший лорд почув би їхню розмову.

— Ваша милість, перш ніж піти, я можу сказати вам повідомлення, щоб передати йому?

— Поспішіть.

— Так, ваша милість. Якби ви тільки сказали йому, що…