РОЗДІЛ 6

Амара сковтнула.

— Можливо це лише збіги, мілорд. Вони не можуть бути…

Гай знову посміхнувся, але посмішка була нежива, вимучена.

— Я старий, Амара, але не настільки. І у мене для вас є робота.

Амара кивнула і сфокусувалася на водяній статуї.

— Ви чули про важливе стратегічне значення долини Кальдерона?

Амара кивнула і відповіла:

— Вона лежить перед перевалом між Алерою та рівнинами за горами. Є лише один прохід через гори, і дорога проходить через долину. Якщо хтось захоче вступити на наші землі, вони повинні захопити долину Кальдерона.

— Хтось, це розуміється марати, — сказав Гай. — Що ще ти знаєш про місце?

— Те, що ми вивчали в академії, мілорд. Родючі землі. Багаті. І ще там марати убили вашого сина, мілорд.

— Так. Маратський вождь. Він вбив принцепса і привів у рух ланцюг подій, які вивчатимуть і читатимуть у лекційних залах для студентів ще століттями. Будинок Гая керує Алерою протягом майже тисячі років, але коли я піду, це закінчиться. Все, що мені залишилося — прослідкувати, щоб влада потрапила до відповідальних рук. Хоча, здається, хтось прагне зробити це замість мене.

— Ви знаєте хто це, мілорд?

— Підозри, — сказав Гай. — Але я не можу їх оприлюднити, щоб потім могли казати, що я звинуватив невинну людину і взагалі не вартий підтримки вищих лордів, як лояльних, так і і бунтівних. Ви полетите у долину Кальдерона, Амара. Марати вже виступили у похід. Я це знаю. Я відчуваю це.

— Що мені там робити, мілорд?

— Ви будете спостерігати за переміщеннями маратів у цьому районі, - сказав Гай. — І поговоріть зі стедгольдерами, щоб дізнатися, що відбувається.

Амара нахилила голову.

— Ви підозрюєте, що марати і недавня повстанська діяльність пов'язані між собою?

— Марати легко можуть стати інструментом в чужих руках, Амара. І я підозрюю, що хтось пробує зробити їх кинджалом, націленим в моє серце. — Його очі зблиснули, і вода біля його ніг захвилювалася, вловивши емоції лорда. — Я можу передати мою силу кому-небудь достойному, але, поки я живу і дихаю, вони не візьмуть її від мене силою.

— Так, мілорд.

Гай усміхнувся їй.