РОЗДІЛ 6

— Так, курсор. Ви поклялись віддати своє життя на службі Короні, чи не так?

Амара опустила очі вниз, її обличчя палало, гнів, плутанина і розчарування нагромаджувалися в животі.

— Так, мілорд.

— Тоді звітуйте. Я вже повинен бути на вечері.

Амара вдихнула, і, не дивлячись на нього, розповіла про події дня — те, що вона і Фіделіас бачили, що вона знала про бунтівний легіон, і особливо про силу і кількість супроводжуючих бунт лицарів.

Вона підняла очі в кінці звіту. Обличчя Гая виглядало старішим, лінії глибшими, ніби її слова вичерпували з нього життя і душевні сили.

— Лист. Який тобі дозволили прочитати, — почав Гай.

— Відволікаючий маневр, мілорд. Спроба перекинути підозру на іншого. Я не вірю, що лорд Аттікус у цьому замішаний.

— Можливо. Але згадай, що записку було адресовано командиру другого легіону. — Гай похитав головою. — Це, схоже, означає, що більше ніж один з Вищих Лордів змовився проти мене. Це також може означати, що хтось прикладає зусилля, щоб відвести підозру від себе.

— Якщо припустити, що їх лише двоє, мілорд.

Очі Гая зморщилися по куточках.

— Так. Припускаючи, що вони не дуже довіряють один одному. — Його коротка посмішка зів'яла. — І те, що вони хотіли від вас розповіді про деталі охорони моїх внутрішніх палат, здається, вказує на те, що вони вважають, що можуть організувати вбивство, і таким чином узяти владу безпосередньо.

— Звичайно, мілорд. Самі вони не можуть вас вбити.

Гай знизав плечима.

— Ні, якщо я знатиму про їхні плани. Але вміння хитнути гору мало корисне, якщо ніж вже перерізав горло. — Він поморщився. — Один з молодших вищих лордів, напевне. Будь-який чоловік іншого віку просто використовуватиме час як свого вбивцю. Я вже стара людина.

— Ні, Ваша Величносте. Ви…

— Старий. Старий, одружений на охочій до влади та політично зручній дитині. Старий, який рідко спить ночами, і який повинен вчасно з'явитися на обід. — Він поглянув на Амару, зміряв її поглядом і сказав: — Наступає ніч. Ви можете летіти?

— Думаю що так, мілорд.

Гай кивнув.

— Події відбуваються по всій Алері. Я відчуваю це своїми кістками, дівчино. Тупіт ніг, незвична міграція звірів. Бегемоти співають у темряві біля західного узбережжя, а дикі фурії півночі готують нам холодну зиму. Цього року зима буде холодною… — Перший Лорд зітхнув і закрив очі. - І ці голоси звучать все голосніше. Напруга наростає і збирається в одному місці. Фурії землі, повітря і лісу шепочуться, що за межею з'явилося щось небезпечне, і що мир, який тривав на нашій землі останні п'ятнадцять років, незабаром буде порушений. Фурії вогню дедалі частіше заточують леза мечів та роздмухують горна ковалів. Ріки та озера чекають, коли вони зачервоніються кров'ю. А сам вогонь горить ніжно-зеленим або синім, а не червоним і золотим. Наближаються зміни.