РОЗДІЛ 6

Гай кивнув, його вираз обличчя був серйозним.

— Але він зрадив. Він виявився більш зацікавленим в служінні несправедливим звинуваченням, аніж у лояльності до свого пана.

Амара зморгнула, здивувавшись.

— Так, мілорд. Але як ви…

Гай знизав плечима.

— Я цього не знав. Але підозрював. Коли ви досягнете мого віку, Амаро, то будете знати що люди дуже відкрито виявляють себе. Вони повідомляють про свої наміри та переконання через свої вчинки і свою брехню. — Він похитав головою. — Я бачив ці ознаки у Фіделіаса, коли він був трохи старшим за вас. Але це насіння підібрало особливо незручний момент для цвітіння.

— Ви підозрювали? — запитала Амара. — Але ж ви мені нічого не сказали?

— Чи змогли б ви приховати це від нього? Чи могли б ви зіграти таку виставу з тим, хто навчав вас, на час виконання місії?

Амара стиснула зуби, щоб не видати свій гнів. Гай був правий. Вона ніколи б не змогла зберегти це знання від Фіделіаса.

— Чому ви послали мене? — Слова вийшли, короткі і точні.

Гай втомлено посміхнувся.

— Тому що ви найшвидший Курсор, якого я коли-небудь бачив. Тому що ви були блискучим студентом в Академії, винахідлива, вперта і здатна мислити на ходу. До того ж у Фіделіаса мій вибір не викликав би підозрінь. І ще тому, що я був впевнений у вашій вірності.

— Наживка, — сказала Амара, її тон все ще був твердим. — Ви використали мене як наживку. Ви знали, що він не зможе встояти перед спокусою, і спробує мене переконати. Перетягнути на свою сторону.

— По суті правильно.

— Ви вирішили пожертвувати мною.

— Якби ви не повернулися, я б знав, що ви загинули, мабуть, через Фіделіаса, або від рук бунтівників. Так чи інакше тоді я був би впевнений у тому, що Фіделіас змінив колір свого плаща.

— Що було справжньою метою місії.

— Не зовсім. Мені також потрібна інформація.

— Отже, ви ризикували моїм життям, щоб отримати її?

Гай кивнув.