РОЗДІЛ 30

— Ви не можете боротися з цим, розумієте, — прошепотіла вона. — Ви повинні будете з цим змиритися. Незабаром вони всі прийдуть сюди, гольдерша. Ви повинні дозволити йому. Робити інакше це… це божевілля.

Ісана підняла очі, щоб побачити, що чаклунка посміхається, усмішкою, яка розтягла її рот у щось схоже на гостру гримасу. Ісана похитала головою і рішуче відігнала її емоції від себе, борячись за те, щоб очистити свою свідомість. Таві. Бернард. Вона повинна вирватися звідси, і дістатися до своєї родини. Їм потрібна її допомога, або, принаймні вона повинна знати, що з ними все в порядку. Вона охопила себе руками, концентруючись, і повільно її думки почали очищатися.

— Нам треба вийти звідси, — повторила Ісана. — Я не знаю, скільки часу ми маємо.

Одіана нахмурилася до неї.

— Ви порвали мої вушні перетинки, дорогенька. Я не можу вас чути. Але якщо ви кажете, що ми повинні втікати, я згодна.

Ісана кивнула на підлогу на дальній стороні за кільцем вугілля.

— Фурія Корда. Вона охороняє коло. — Сказала вона і вказала на землю.

Одіана хитнула головою, не погоджуючись. Тоді заплющила очі, і задихаючись, схопилася пальцями за нашийник.

— Я… Я готова на все, тільки б вийти звідси. Але не можу тобі допомогти. — Вона нахилила голову і сказала: — Просто візьми мою руку. Я піду за тобою.

Ісана похитала головою, розчарована. Зовнішні двері вже намагалися відкрити, і чувся п'яний голос Корда:

— Прийшов час, леді! — після чого з декількох горлянок залунав хрипкий регіт.

Запанікувавши, Ісана підвелася і взяла руку Одіани. Вона потягнулася до Рилли, і відправила фурію до снігової ковдри над дахом коптильні, поки чоловіки вовтузилися за дверима, щоб та зібрала всю воду, яку могла знайти. Ісана відчула що фурія виконала її бажання, інстинктивно відчуваючи, як тане сніг на даху коптильні та навколо неї.

Ісана, керуючи фурією, зібрала воду в одному місці, а потім, з невеликим криком, відпустила її.

Вода упала згори раптовою хвилею, звиваючись над вугіллям закрученими кільцями. Вугілля люто зашипіло, і через кілька секунд повітря наповнилося густою гарячою парою.

Коли це відбулося, важкий засув дверей відскочив, і вони відкрилися.

Одним помахом рук Ісана направила киплячу пару в обличчя Корда, і людей, що стояли за ним. Крики та лайка наповнили двір, і чоловіки відсахнулися від дверей.

Ісана сконцентрувалася на землі перед ними, за кільцем погаслого вугілля. Вона сконденсувала з пари блискучу стежку води до виходу, шириною як дошка. Вона ніколи раніше подібного не робила. Ясно тримаючи у розумі те, що їй хотілося зробити, Ісана глибоко вдихнула і стала на пляму води. У ній відчувалася напруга, вона прогиналася, але там, де вона ставала на неї ногою, вода тримала її вагу, і нога не сягала підлоги.

Ісана слабко скрикнула від удачі і вийшла на пляму, потягнувши за собою Одіану. Пляма почала переміщуватися до дверей коптильні і вискочила на землю за порогом, Одіану хитало, але вона залишалася поруч.

— Стій! — Корд крутився в хмарі пари. — Наказую тобі зупинитися! Стань на землю, сука! На землю!

Ісана глянула на Одіану, але обличчя жінки було відстороненим, очі дивилися вниз, і вона крокувала за Ісаною. Якщо на неї і подіяв голос Корда, вона не подавала жодних ознак цього впливу.