РОЗДІЛ 30

— Можеш випити всю воду, перш ніж моя нова повія не помітила її.

Одіана неглибоко зітхнула і повернулася. Корд подивився на неї з усмішкою на обличчі. Ісана побачила потворний блиск в його очах, коли він зібрався знову заговорити і перервала його.

— Корд. Вона майже мертва. Залиш її у спокої.

Корд звузив очі на Ісані, його губи розійшлися, показуючи зуби. І ступив на крок ближче до неї.

— Ти все-таки наказуєш, — пробурмотів він. — Це ми ще побачимо. Сьогодні ввечері, після того, як я закінчу з цим, ми побачимо, що ти таке. Ми побачимо, хто дає накази і хто їх приймає.

Ісана дивилася йому в очі, не відводячи погляду, хоча його слова наповнили її серце тупим, виснаженим страхом.

— Ти дурень, Корд, — сказала вона.

— Що ти будеш робити з цим, а? Ти річ. Ніхто. Що ти збираєшся робити?

— Нічого, — сказала Ісана. — Мені не доведеться. Ти вже зруйнував себе. Це лише питання часу.

Корд почервонів і зробив крок до Ісани, стискаючи кулаки.

— Батьку, — сказав Арік. — Вона говорить назло тобі. Вона просто намагається тебе роздратувати. Це нічого не означає.

Корд повернувся до Аріка і вдарив його кулаком. Арік не ухилився від удару у плече і впав на підлогу.

— Ти, — проревів Корд, розвернувшись до нього грудьми. — Ще ти хочеш командувати мною. Тобі взагалі треба мовчати. Все, що ти маєш, ти маєш тому що це я тобі дав. Не нервуй мене, хлопче.

— Так, батьку, — тихо сказав Арік.

Корд заспокоїв своє дихання, а Ісана побачила зловісний блиск у його очах.

— Сьогодні ввечері, - сказав він. — Ми це побачимо.

Земля знову задрижала, коли він повернувся і вийшов.

У коптильні настала тиша. Потім Ісана повернулася до Аріка і сказала:

— Дякую.

Арік здригнувся від цього слова, більше, ніж від удару батька.