РОЗДІЛ 30

— Не дякуй, — сказав він. — І не говори до мене. Будь ласка — Він піднявся на ноги і узяв відро. — Ще треба накласти смолу. Лід не покрив дах, і я повинен залити шпарини сьогодні ввечері або він згодує мене воронам.

— Арік — почала Ісана.

— Мовчіть, — попросив Арік. Він подивився на двері. І повторив, — Знову падає сніг.

Тоді пішов і закрив за собою двері.

Ісана нахмурилася, намагаючись вгадати сенс його слів. Вона взяла другу чашку води і відпила трохи, а решту віддала напівсонній Одіані.

Зовні піднявся вітер. Вона чула голоси людей, що ходили по подвір'ю стедгольда. Один з них підійшов до коптильні і постукав по стіні, видавши кілька сороміцьких фраз. Одіана смикнулась і схлипнула. Ще більш хрипкий та грубий сміх піднявся звідкись поблизу, ймовірно, з великого залу стедгольда. Там спалахнула бійка, яка закінчилась підбадьорливими вигуками і сміхом. Надворі потемніло, і тільки червоне вугілля давало світло всередині коптильні.

Почувся удар по стіні, дерево до дерева. Потім кроки. Ноги на щаблях. Хтось приставив до даху важку драбину, а потім поліз наверх.

— Арік? — запитала Ісана.

— Шшш, — сказав молодий чоловік. — Мовчіть.

Ісана нахмурилася, дивлячись вгору. Вона стежила за тим, як він перемістився з краю трохи похилого даху у напрямку середини прямо над колом.

Без попередження лезо ножа пробилося через дошки даху, скинувши вниз шматочки деревини зі смолою і краплями води. Лезо крутанулось, ліворуч і праворуч, відкриваючи більший отвір. Тоді зникло.

Арік повільно пройшовся по даху, і Ісана могла почути як він поливав смолою дах з відра, яке він витягнув на дах. Але з кожною хвилиною ніж знову і знову занурювався, відкриваючи невелику дірку між дошками. Тоді він переходив далі. Він повторив так кілька разів, а потім без слів зліз вниз. Його кроки прорипіли по снігові і зникли.

Для Ісани, щоб зрозуміти, що зробив Арік, знадобилося кілька хвилин.

Коптильня розігрілася і спека піднялася до даху вгорі, нагріваючи покриття. Вночі на даху ніякого льоду не було, як сказав Арік, але, якщо дах не буде покритий належним чином, дошки просочаться водою і вигнуться. Вони повинні бути просмолені, щоб утримувати конструкцію. Покрівля вимагатиме постійного доливання свіжої смоли, щоб дошки були захищені від вологи.

Від води…

Краплі почали падати через отвори Аріка, залишені його кинджалом. Вода, яка падала на підлогу, спочатку падала випадковими краплями, а потім, з посиленням снігопаду перетворилася, у невеликі стійкі струмені.

Вода.

Серце Ісани раптово ожило з хвилюванням і надією. Вона нахилилася вперед, через кільце вугілля, і схопила найближчий струмінь води в спорожнілу чашку. Вона наповнювалася мабуть з хвилину, і Ісана піднесла її до рота і випила одним духом, вода входила в неї разом з простим тваринним задоволенням. Вона знову наповнила чашку і випила, а потім дала води Одіані.

Жінка ворухнулася після першої чашки, а після другої відкрила очі. Нарешті, вона заговорила пошепки: — Що відбувається?

— Шанс, — сказала Ісана. — нам дали шанс.