РОЗДІЛ 15

— Відкинь плащ назад і засукай рукав. Дозволь подивитися на поранену руку.

Амара скинула плащ з плеча. Вона намагалася завернути рукав сорочки, але травма була доволі високо на руці, і тканини було надто багато, щоб це зробити. Однак вона все ж спробувала, і рукав натиснув на рану. Біль знову промайнув рукою, і вона видала тихий стогін.

Бернард сказав:

— Ця одежа ні до чого. Все одно доведеться дати вам іншу сорочку. — Він узяв ножиці і обережно почав розрізати закривавлений рукав, трохи вище першого порізу тканини від меча. Він нахмурився, а потім побачив червону тканину пов'язки. Його похмурий вираз лише поглибився, коли він, змотавши пов'язку, побачив, що тканина присохла до рани. Він похитав головою, набрав чистої води, замочив тряпку, і почав змочувати пов'язку, притискаючи до неї вологу тканину.

— Де ви зачепилися рукою?

Амара відкинула волосся з лиця вільною рукою.

— Я впала тоді, вчора. і порізалася.

Бернард видав тихий звук і нічого більше не говорив, поки не просочив присохлу тканину водою і не зняв її з рани, не відриваючи її з м'ясом. Тоді, далі хмурячись, новою тканиною, водою та милом, обережно помив її. Рана пекла, і Амара відчула, що на її очі напливають сльози. Вона думала, що вона зараз заплаче, просто від виснаження і постійного, невпинного болю. Вона щільно заплющила очі, дозволивши йому продовжувати повільну, терплячу роботу.

У двері кухні постукали, і нервовий голос, що належав хлопчикові, якого він звав Фредеріком, сказав:

— Пане? Якісь люди просять вас вийти до воріт.

— Нехай почекають кілька хвилин.

Фредерік кашлянув.

— Але, пане…

Голос стедгольдера став трохи жорсткішим:

— Фред. За кілька хвилин.

— Так, пане, — сказав юнак. Зовнішні двері знову гупнули.

Бернард продовжив займатися раною і сказав:

— Тут потрібно накласти шов. Або накласти хороше заклинання. Ти впала?

— Я впала, — повторила Амара.

— Очевидно ти впала на гострий меч, — прокоментував стедгольдер.