РОЗДІЛ 15

Що?

І чому?

Вона багато би віддала, щоб на один момент стати водяною чаклункою, і мати змогу відчути його — або щоб мати більше досвіду у читанні виразів облич людей та мови тіла.

Їй потрібно знати більше. Їй треба знати, чи має вона справжнього свідка, щоб постати перед місцевим графом. Вона повинна дізнатися, чи підозри Першого Лорда мають під собою грунт.

Бернард повернувся десь через півгодини, несучи під рукою сумку. Стедгольдер підняв брови зі здивованим виразом. Тоді нахмурився і підійшов до столу.

— Пане? — запитала вона. — Я зробила щось не так?

— Ворон, дівчино, — сказав Бернард. — Я думав, що ти ще будеш гріти ноги.

— Ви хотіли, щоб я почистила бульбу…

— Так, але… — він видав роздратований шум. — Ну добре. Сядь, дай мені знову побачити твою ногу. І руку, заодно.

Амара пересіла на свій стілець, а стедгольдер присів перед нею, поставивши сумку збоку. Він підняв її ноги, по черзі, щось буркнув, а потім поліз до сумки, витягнувши невелику банку з якоюсь маззю.

— У вас є поранення, від каменів, — сказав він. — Ви не відчували їх змерзлими ногами. Це має допомогти зберегти рани у чистоті і зняти біль, коли ваші ноги почнуть відживати.

Він розгладжував мазь широкими, впевненими рухами пальців, на обох ногах. Потім витягнув рулон білої тканини і ножиці. Він обережно загорнув ноги в тканину і, нарешті, витягнув з сумки пару шльопанців з гнучкими шкіряними підошвами і пару сірих вовняних шкарпеток. Вона почала протестувати, але він лише гнівно зблиснув очима і надів на її ноги шкарпетки та шльопанці.

— Ноги не повинно тиснути, — прокоментував він. — Це мої старі шльопанці.

Вона вивчала його, тихо, під час всього процесу.

— Дякую. Наскільки все погано?

Він знизав плечима.

— Вони виглядають як звичайно, але я не заклинатель води. Я попрошу сестру, щоб вона подивилася на них, коли їй стане краще.

Амара нахилила голову набік.

— Вона хвора?

Бернард зітхнув і встав.