Розділ 10. СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

2. Аналіз конкретних причин виникнення несприятливих подій та їхніх негативних наслідків. Цей етап становить докладне вивчення окремих ризиків, причинно-наслідкових зв'язків між факторами ризику, виникненням страхових випадків і спричиненими конкретними розмірами збитків.

3. Комплексний аналіз ризиків, що припускає вивчення всієї сукупності ризиків як у цілому, так і на стадіях його реалізації, що дає змогу комплексно оцінити всі ситуації ризику. За необхідності проводяться додаткові дослідження, зокрема екологічний аудит.

Для більшості ризиків є постійна можливість їхнього виміру й визначення розміру збитку за кожним страховим випадком. Якщо є повна інформація про ризики, то визначення обсягу збитків не викликає труднощів, але якщо інформації недостатньо, то за відповідними класами ризиків розмір збитку встановлюється на основі експертного висновку. У зв'язку з цим за наслідками збитку в процесі ідентифікації виокремлюють такі класи ризиків:

o малі, тобто ті, за якими приблизний максимальний збиток невеликий;

o середні, тобто ті, за якими приблизний максимальний збиток характеризується як середній;

o високі, що характеризуються більшим розміром максимального збитку;

o катастрофічні, тобто ті, за якими спостерігаються винятково більші приблизні максимальні збитки.

Приблизний максимальний збиток (ПМЗ) - показник, який застосовується у світовій страховій практиці для оцінки ризиків. Він характеризує максимальний збиток, що може виникнути в несприятливому випадку внаслідок єдиної страхової події.

Ефективність оцінки ризиків у страхуванні залежить від інформаційного забезпечення процесу керування ризиками. До загальних джерел інформації належать:

o організаційна схема й схема прийняття рішень на досліджуваному підприємстві;

o схеми грошових, ресурсних та інформаційних потоків. Така інформація необхідна для розуміння особливостей технології виробництва, постачання й продажу підприємства, а також специфіки керування;

o опитування. Це джерело інформації сприяє залученню до процесу ідентифікації й аналізу ризиків досвіду й знань людей, які безпосередньо зустрічаються з ними у своїй повсякденній роботі, що дає можливість більш відповідально й глибоко проводити подібне дослідження;

o статистика. Це набір числових даних про бізнес, одержуваних як ззовні, так і за результатами аналізу власних операцій;

o документація. Склад і структура документів можуть істотно відрізнятися для різних видів підприємств і об'єктів, які підпадають під ризик. Документація може містити інформацію про різні аспекти діяльності організації (фінансового, технічного та іншого видів документації), за допомогою якої аналізуються різнорідні ризики. Документи є джерелом як кількісних даних (статистики), так і якісної інформації;

o опис аварій, що відбулися. Це джерело інформації важливе для формування стандартних (стереотипних) процедур прийняття рішень у разі виникнення відповідних несприятливих подій. У подібній ситуації легко врахувати їхню специфіку шляхом внесення необхідних змін у відповідну стандартну процедуру. Опис аварій є гарним джерелом якісної інформації про реалізацію ризику і його можливих наслідків, що важливо для ідентифікації й аналізу ризиків.

На основі зібраної інформації інспектор (експерт) страхової компанії здійснює аналіз ризикової ситуації на підприємстві, виявляє найбільш важливі фактори, що впливають на розмір можливого (фактичного) збитку, і формує остаточні результати ідентифікації ризику у вигляді звіту (на стадії прийняття ризику на страхування) або ідентифікаційного листа (на стадії реалізації ризику).

10.4. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі

На ефективність управління підприємницьким ризиком в аграрній сфері впливають раціональна структура і поєднання в єдиний цикл рослинництва, тваринництва та переробки. Це дає змогу знизити ризики сезонних коливань і незавершеного виробництва, сприяє диверсифікації видів діяльності сільськогосподарського підприємства.

Досягти зниження рівня ризику можна за рахунок зменшення ймовірності настання несприятливої ситуації або зменшення розміру можливих збитків* Для цього здійснюють попереджувальні заходи організаційного та технічного характеру. До них відносять встановлення систем контролю, пожежної сигналізації, додаткове навчання персоналу для дій в екстремальних ситуаціях тощо. В кожній галузі є свої специфічні заходи для зниження рівня ризику, притаманні лише їй.

Страхування є одним із найпоширеніших способів управління ризиками, який масово використовується на практиці. В науковій літературі останнім часом багато уваги приділяється страхуванню в сільському господарстві. Але страхування ризиків як захід зниження ризику не зменшує розміру можливих збитків чи ймовірності їх настання. Рівень ризику залишається незмінним, але відшкодування збитків, які виникають при настанні несприятливої ситуації, перекладається на "покупця" ризику - страхову компанію. При цьому розмір ризику, який бере на себе підприємство, зменшується на передану страховій компанії частину ризику. Тому страхування можна віднести до заходів, що знижують рівень ризику підприємства (але не певної операції).