Будь-яка виробничо-господарська діяльність підприємства пов'язана із витратами. Ці витрати можна розуміти двояко:
• 1) з технологічного погляду вони представляються затратами безпосередньо самих ресурсів, що вимірюються у фізичних одиницях (кілограмах, метрах, кіловат-годинах, людино-годинах тощо);
• 2) з економічного погляду їх розуміють як суто грошові витрати, або грошове (вартісне) вираження спожитих у виробництві ресурсів (сировини, пально-мастильних матеріалів, коштів на оплату праці).
Саме витрати у грошовому, або вартісному, виразі мають економічне значення, яке відображається терміном "витрати виробництва" (включно і реалізації продукції).
Грошова (вартісна) форма вираження ресурсних витрат дає змогу, зокрема, підсумувати усі якісно різні види витрат і визначити загальну величину витрат, причому як на окремому підприємстві, так і в цілому по галузі і в економіці країни.
Витрати виробництва, на перший погляд, — це плата за залучені виробничі ресурси, або кошти, витрачені на придбання необхідних ресурсів. Однак, розуміння витрат лише як суми всіх прямих, фактично понесених витрат, є спрощеним, оскільки не розкриває їхньої економічної сутності.
Припустимо, витрати на виробництво сорочки чоловічої складають 100 грн. Але ж ця цифра сама по собі нічого не говорить. Коли ж її співставити з результатом — виручкою від реалізації сорочки, скажімо, 140 грн., то стане зрозуміло — були ці витрати завеликими і збитковими чи достатньо низькими, аби мати гарний зиск.
Та все ж і цього підходу недостатньо для розуміння справжньої економічної природи витрат. Вона, як і вся економіка, зумовлена обмеженістю виробничих ресурсів. Оскільки усі виробничі ресурси кількісно обмежені, тобто доступ до кожного з них обмежений ринковою ціною та наявними коштами (доходом) підприємця, постільки підприємець мусить обов'язково кожен раз враховувати доступні йому альтернативні способи (варіанти) використання того чи іншого ресурсу. Іншими словами, ресурс можна витратити тільки один раз і саме вибраним способом (варіантом). У цьому власне й полягає суть економічного мислення. Отже, підприємець прагне знайти найбільш ефективний спосіб витрат, тобто такий, щоб на рівну одиницю витрат отримати максимум прибутку.
У нашому прикладі врахування альтернативи при оцінці витрат означало б, що 100 грн. витрат варто співвіднести не лише зі 140 грн. отриманого доходу, а й із доходом найближчого за вигодою альтернативного варіанту (іншого можливого, але невикористаного). Якби альтернативна вигода, наприклад, становила більше 140 грн., то дані витрати у 100 грн. слід оцінити як збиткові. Врахування альтернативних витрат — запорука успішного бізнесу.
На практиці підприємцю надто важко перебрати усі альтернативні варіанти використання наявних у нього виробничих ресурсів з тим, аби відшукати зрештою найдохідніший із них. Тому, як правило, за реальну альтернативу беруть банківський процент, який можна отримати на відповідну суму депозиту. Наприклад, якщо підприємець із кожних 100 грн., вкладених у свій бізнес, отримує 10 грн. прибутку, а в цей час у банку на такий же вклад можна отримати процентний дохід у розмірі 15 грн., то, звісно, йому вигідніше скористатися банківським депозитом, не завдаючи собі зайвої мороки. Банківський процент на депозити слугує об'єктивним критерієм ефективності (вигідності) витрат і бізнесу в цілому.
Таким чином, витрати виробництва мають альтернативну (дійсно економічну) природу. Тому дамо уточнене визначення цього економічного терміну. Витрати виробництва — це грошові витрати на придбання виробничих ресурсів, які завжди порівнюються з альтернативними можливостями їх дохідного використання.
Економічною наукою встановлено, що витрати виробництва складні не лише за своєю економічною сутністю, а й за своїми різновидами.
З погляду оплачуваності розрізняють зовнішні та внутрішні витрати підприємства.
Зовнішні, або явні, витрати підприємства — це витрати на придбання ресурсів у зовнішніх постачальників, якщо вони, звичайно, не входять до числа засновників даного підприємства. Це оплачені витрати, що існують у вигляді плати за придбані засоби виробництва, заробітної платні найманим працівникам, плати за оренду та інші ресурси зі сторони. На практиці зовнішні витрати є бухгалтерськими витратами, оскільки вони фіксуються на бухгалтерських рахунках підприємства.
Внутрішні, або неявні, витрати підприємства — це витрати у вигляді витрат на власні і самостійно використовувані ресурси. Це неоплачувані витрати, вони не мають цінового виразу. Такі витрати, по своїй суті, представляють втрачену вигоду від того, що підприємець використовує свої, наявні вже в нього ресурси, не витрачаючи кошти на їх купівлю. Але, коли б він, припустимо, продав їх чи здав в оренду, то отримав би від цього певний дохід. До внутрішніх витрат можна віднести втрачену вигоду у вигляді процентного доходу на той грошовий капітал, який підприємець вкладає у свій бізнес (а не в банк на депозит), у вигляді орендної плати за його приміщення, земельну ділянку чи власний транспортний засіб, яку він мав би, якби не залучав ці засоби до свого безпосереднього бізнесу. До цих витрат як втраченої вигоди зрештою слід віднести і той заробіток, який би підприємець (усі власники підприємства) одержував у разі, коли б він влаштувався працювати за наймом у чужій фірмі, припустимо, керуючим відділення банку.
Загалом зовнішні і внутрішні витрати підприємства становлять економічні витрати, які ще називають імпліцитними витратами (від англ. implicit — невиражений, такий що розуміється). Економічні, або імпліцитні, витрати — це всі витрати, які підприємство повинне здійснити, або доходи, якими воно має забезпечити усіх своїх постачальників ресурсів (включаючи і власників самого підприємства), аби відвернути їх від застосування цих ресурсів в інших цілях. Отож, економічне тлумачення витрат виробництва ґрунтується на факті рідкісності ресурсів та можливості їх альтернативного використання.
Розглянемо далі залежність між витратами виробництва та результатами виробництва. На перший погляд, у найбільш загальному вигляді ця залежність видається прямою — що більші витрати, то більший результат, і навпаки. Графічно це виглядає так (рис. 9.1)
Рис. 9.1. Крива витрат виробництва
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Витрати підприємства, їх економічна природа та види“ на сторінці 1. Приємного читання.
