Основним результативним показником функціонування національної економіки, згідно з останнім (переробленим) варіантом СНР 1993 р., слугує валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи рік).
Під кінцевими товарами й послугами розуміється готова продукція, яка покидає процес виробництва як така, що придатна для задоволення потреб кінцевих споживачів. Вона представлена споживчими товарами й послугами, а також інвестиційними товарами (такими, що купуються виробниками як засоби праці, тобто будинками, спорудами, машинами, обладнанням тощо).
Проміжний продукт — це товари й послуги, які не покидають виробничий процес, а лише переходять від одних виробників (підприємств) до інших.
Проміжний продукт, якщо його не виключати із вартості національного продукту, "накручує" повторний рахунок, штучно збільшуючи обсяг національного продукту.
У систему національного рахівництва закладено три рівнозначних методи обчислення ВВП:
• 1) за виробництвом (виробничий метод);
• 2) за витратами (метод кінцевого використання);
• 3) за доходами (розподільчий метод).
Виробничий метод розрахунку ВВП — це обчислення обсягу національного продукту за сумую доданих вартостей усіх суб'єктів господарювання, розташованих на території держави, незалежно від їх національності.
Цей метод ґрунтується на тому факті, що вартість кожного товару складається з двох основних компонентів: 1) вартості спожитих предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії), або просто перенесеної вартості, та 2) доданої вартості.
Вартість (ціна) товару = Перенесена вартість + Додана вартість.
Додана вартість — це та частина вартості товару, що виражає безпосередній внесок конкретного виробника у загальний процес створення готового продукту. Вона складається із вартості спожитого основного виробничого капіталу (амортизаційних відрахувань), витрат на оплату праці з відповідними відрахуваннями у державні фонди соціального страхування, сплачених процентів за позичковий капітал, отриманого виробником прибутку та непрямих податків.
Величина доданої вартості суб'єкта господарювання розраховується як різниця між його валовим доходом (виручкою) та усіма матеріальними витратами на виробництво й реалізацію продукції (перенесеною вартістю).
Розглянемо порядок обчислення ВВП за виробничим методом на умовному прикладі (рис. 13.1).
Таблиця 13.1. Формування вартості кінцевого продукту за сумою доданих вартостей
| Вирощування зерна | 4 | 0 | 4 |
| Виробництво борошна | 6 | 4 | 2 |
| Випічка хлібобулочних виробів | 9 | 6 | 3 |
| Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами | 12 | 9 | 3 |
| Р а з о м | 31 | 19 | 12 |
Із таблиці видно, що в загальному процесі виготовлення і реалізації хлібобулочних виробів сума доданих вартостей (12 умовних грошових одиниць) дорівнює величині валового доходу, отриманого на завершальній стадії від реалізації кінцевого продукту споживачам. Бачимо і те, що у сукупному валовому доході (31 од.) міститься чималий повторний рахунок — 19 од. (31 — 12). Тому методика обчислення ВВП виключає вартість проміжного споживання, залишаючи лише суму доданих вартостей.
Метод кінцевого використання — це обчислення обсягу національного продукту за сумою грошових витрат споживачів кінцевої продукції.
Споживачами кінцевої продукції виступають:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство“ на сторінці 1. Приємного читання.
