Зручним і поширеним у світовій практиці способом об'єднання корпоративних підприємств є володіння частками прав власності (паями, акціями). Ним забезпечується фінансовий контроль та підпорядкування інших компаній власним інтересам.
Основні способи об'єднання компаній на основі володіння частками прав власності (капіталу):
■ перехресне, або взаємне, володіння пакетами акцій:
■ ланцюгове володіння акціями, або система участі у капіталі:
На основі перехресного та ланцюгового володіння акціями формується гнучка і розгалужена система виробничо-господарських та фінансових зв'язків і залежностей, відкриваються широкі можливості для інтеграції й диверсифікації виробництва, утворення потужних міжнародних корпорацій.
Економічна інтеграція, як і суспільний поділ праці, є важливою формою організації господарських процесів. Економічна інтеграція (від лат. intergratio — відновлення цілого) — це об'єднання в єдину систему різних господарських ланок (фірм, галузей, економік ряду країн).
На рівні фірм (компаній) інтеграція здійснюється у трьох формах:
• 1) горизонтальна інтеграція — об'єднання фірм, що виготовляють однотипну продукцію (наприклад, молокозаводів, хлібозаводів, аптек або банків);
• 2) вертикальна інтеграція — об'єднання фірм різних галузей, пов'язаних між собою єдиним технологічним ланцюжком (від видобутку сировини до виготовлення готової продукції);
• 3) конгломератна інтеграція — об'єднання фірм різних галузей, технологічно не пов'язаних між собою.
У перші десятиріччя XX ст. в економіці переважала горизонтальна форма інтеграції, затим поширення набула вертикальна інтеграція. Сьогодні більшість провідних корпорацій світу є вертикально інтегрованими.
Як приклад візьмемо німецьку фірму "Зінгер". Цей світовий лідер у середині минулого століття виробляв усі деталі й вузли для своїх знаменитих швейних машин. Понад те, ця фірма побудувала власні деревообробні цехи для виготовлення дерев'яних тумб під ці машини, утримувала також свою лісопилку й лісові масиви.
Вертикальна інтеграція, або комбінування виробництв, на рівні корпорації призводить до диверсифікації її діяльності. Диверсифікація — це розширення сфери діяльності корпорації, яке забезпечує їй зменшення підприємницького ризику.
На основі економічної інтеграції утворюються багатогалузеві корпорації у формі концернів, конгломератів і консорціумів.
Концерн (від англ. concern) — це об'єднання багатьох підприємств різних галузей економіки на основі їх фінансової залежності від одного чи групи учасників об'єднання, з централізацією ряду функцій (виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності). Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Таке корпоративне утворення існує завдяки так званій "системі участі". Концерн має вигляд багатоярусної структури, наверху якої розміщується головна (материнська) компанія — холдинг, а нижні яруси утворюють дочірні та внучаті компанії .
Холдинг (від англ. holding company) — це окрема або спеціально створена партнерами компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній. Як правило, у ролі холдингу діють потужні фінансові групи.
Конгломерат (від лат. conglomeratus — зібраний) — це диверсифікований концерн, що об'єднує широке коло підприємств, технологічно не пов'язаних між собою. Більшість конгломератів, створених у розвинених країнах в 60-і pp. минулого століття, наразі розформовуються з тим, аби позбутися нерентабельних фірм та посилити інвестиційний процес у вибраному керівництвом магістральному напрямку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми об'єднань корпоративних підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
