Методи пізнання економічних явищ і процесів

Економічна теорія. Політекономія

Успішне пізнання явищ і процесів господарського життя можливе за умови використання певних методів, або прийомів. Визначальну роль у виборі методу відіграє, звичайно, предмет дослідження: вирішення питання "що вивчати?" передує відповіді на питання "як вивчати?". Утім, застосування методу також сприяє розвитку предмета. Серед застосовуваних економістами методів дослідження є як загальнонаукові, так і специфічні для економічної теорії (рис. 1.3).

Економічна теорія ґрунтується на фактах. Тому найпершим методом вивчення господарського життя є спостереження і збір фактів. Потрібно спочатку поставити перед собою чітку мету (завдання), яка спрямує увагу на сприйняття явищ і процесів у їх реальному вигляді, на виявлення того, наскільки вони є характерними (поширеними, типовими) для економіки в цілому чи окремих її частин, для якого періоду. Фактами слугують статистичні дані, дані бухгалтерського обліку, результати опитувань, візуальні спостереження тощо. Зібравши достатню кількість фактів і систематизувавши їх, далі приступають до їх обробки з допомогою наукових методів, зокрема, аналізу й синтезу.

Методи економічних досліджень

Рис. 1.3. Методи економічних досліджень

Методи аналізу й синтезу взаємопов'язані, бо вони передбачають вивчення того чи іншого об'єкта спочатку по частинах — це аналіз (від грецьк. analysis — розчленування), а потім у цілому — синтез (від грецьк. synthesis — поєднання). Наприклад, проаналізувавши фактори впливу на величину споживчого попиту, можна визначити очікувані тенденції зміни попиту найближчим часом.

Методи індукції й дедукції також тісно взаємопов'язані. Індукція (від лат. in — в, inductio — виведення) — це логічне узагальнення, або рух думки від окремих фактів до загального висновку. Таким логічним прийомом, систематизувавши й проаналізувавши зібрані факти, виводять економічні категорії, формулюють закони й розлогі теорії. Дедукція (від лат. de — назад, deductio — виведення) — це зворотний шлях мислення, коли думка рухається від загального положення (засвоєної категорії, закону, теорії) до конкретних висновків.

Користуючись методом індукції, дослідники вдаються до наукових абстрагувань. Метод наукової абстракції — це спосіб поглибленого вивчення явищ і процесів економічного життя, за допомогою якого виокремлюють їх основні, найсуттєвіші риси чи властивості, відкинувши (абстрагувавшись) від інших, другорядних у даний момент аналізу. До речі, пересічні люди повсякчас мимоволі використовують різні абстракції (узагальнені поняття), не задумуючись над цим: наприклад, говорячи про сім'ю, кохання, чесність, життя, державу, закон тощо. Науковці ж, свідомо користуючись методом абстрагування, визначають сутність (головне у змісті) конкретного явища. Кожен економічний термін чи навіть теорія — абстрактні, бо дають спрощений образ реальної дійсності. А, втім, саме тому вони і практичні. Економічний термін (категорія) — це абстрактне наукове поняття, яке в узагальненому вигляді виражає найбільш суттєві (типові) властивості економічних явищ і процесів.

Економісти, як і усі науковці, послуговуються також таким принципом пізнання істини як гіпотеза. Гіпотеза (від грецьк. hipothesis — припущення) — це припущення, яке висувається для пояснення того чи іншого явища, але потребує ще перевірки життєвим досвідом (практикою) та логічного обґрунтування. У разі, якщо гіпотезу не вдалося довести, її спростовують, тобто вважають хибним твердженням. Доведена гіпотеза стає науковим знанням.

Системний аналіз — це науковий підхід, за якого явище чи процес розглядаються як цілісна ("жива") система, що складається із певних взаємопов'язаних елементів, і впливає на результативність економіки в цілому.

Історичний і логічний аналізи також ефективні у єдності. Серйозний економіст не може обмежуватися констатацією історичного фактажу. Знання історії корисне для нього тим, щоб узагальнити фактаж, давши йому оцінку в цілому. Наприклад, знаючи перебіг та особливості соціально-економічного життя у колишніх соціалістичних країнах, зокрема в Україні, логічно приходиш до висновку про неефективність їх економічної системи та неминучість її краху.

В економічній науці активно використовується метод моделювання. Економічне моделювання (від лат. Modulus — зразок) — це вивчення реальних явищ і процесів шляхом їх представлення у спрощеному вигляді. З цього погляду кожна економічна теорія і закон є також певним уявним образом, або абстрактною моделлю, що допомагає зрозуміти економіку. Водночас економісти часто послуговуються формалізованими моделями (математичними формулами і рівняннями, графіками, таблицями), які дають змогу виявити особливості функціонування реального економічного об'єкта та передбачити його поведінку зі зміною тих чи інших параметрів.

Слід зауважити, що економічне життя надзвичайно складне й мінливе за своїми зв'язками та залежностями. Саме тому, аби розібратися у ньому, доводиться часто вводити логічні умовності, або припущення, які дещо спрощують реальну картину життя. Такі припущення, або, як кажуть математики, "за інших рівних умов", і дають змогу застосовувати певні моделі як спрощений опис явищ і процесів дійсності. Тому з економічними моделями слід поводитися вельми обережно, не принижуючи, але і не перебільшуючи їхнього значення.

Економічний експеримент передбачає проведення штучного наукового дослідження, коли його об'єкт ставиться у спеціально створені й контрольовані умови. Експериментом вважається, зокрема, створення вільних, або спеціальних, економічних зон, тобто надання певним територіям виключних умов господарювання з тим, аби в разі успіху поширити цей досвід на всю економіку країни. Експерименти більш широко практикують самі суб'єкти господарювання, зокрема, провідні фірми, наприклад стосовно запуску нової моделі виробу, введення нової форми організації і оплати праці. Відомими експериментаторами в економіці були такі знаменитості, як Роберт Оуен, П'єр-Жорж Прудон і Карл Маркс (XIX ст.), Фредерік Тейлор і Генрі Форд (XX ст.).

Однак, на противагу природничим і технічним наукам (наприклад, хімії, біології), які тільки й можуть розвиватися завдяки експериментам, у політико - економічній науці доводиться не експериментувати над реальним життям людей, а застосовувати моделі (образи), з якими можна проводити лише уявні експерименти і перевіряти свої гіпотези. Ще раз зауважимо: моделювання (і, отже, відповідні спрощення, абстракції) поширене й в інших науках, але в політичній економії вміле застосування логічних прийомів, абстрактного мислення є ознакою професіоналізму науковців і особливої цінності цієї науки. Дж.М. Кейнс тут сказав би так: "Економічна теорія не є набором уже готових рекомендацій, які можна застосувати безпосередньо в господарській практиці. Вона є радше методом, ніж ученням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи пізнання економічних явищ і процесів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів
  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну

  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати

  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит

  • Міжнародна міграція капіталу та праці

  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література