Це модифікований (пристосований до нових економічних реалій) варіант неокласичної економічної теорії, що виник у 30-40 рр. XX ст. як реакція на кейнсіанство, а також на наслідки тоталітарних режимів (в СРСР та Німеччині). Яскраві представники неолібералізму: австрійці Л. Мізес і Ф. Гайєк, німці В. Ойкен і А. Рюстов, американець М. Фрідмен та ін. Неоліберали заперечують необхідність прямого державного втручання в економіку, визнаючи лише опосередковані форми державного регулювання економіки. На їхню думку, держава покликана забезпечити необхідні правові та економічні умови для ринкової конкуренції, а також соціальний захист населення.
Німецькі неоліберали розробили концепцію "соціального ринкового господарства", яка набула популярності після Другої світової війни у країнах Західної Європи.
Монетаризм — це найбільш популярна неоліберальна теорія у 60-90-ті рр. XX ст., яка переконує у можливостях стабілізації та зростання економіки шляхом здійснення виваженої монетарної політики, або контролю над пропозицією грошей. Главою сучасної монетаристської школи вважається М. Фрідмен. На його думку, усі найбільші економічні потрясіння, яких зазнало людство, пояснюються, головним чином, наслідками неграмотної грошової політики держави, а не збоями ринкової економіки як системи. Тому держава мусить якомога менше й обережніше втручатися у ринкові відносини.
"Нова класична" економічна теорія представляє собою, по суті, неокласичний напрям, що сформувався у 70-ті рр. XX ст. і, знову ж таки, у гострій полеміці з прибічниками кейнсіанства під впливом одночасного спаду економіки та росту цін у країнах з розвиненою ринковою економікою. Сучасні "нові класики" ратують за обмеження втручання держави в економіку для відновлення свободи дій ринкових сил. "Оновлену" неокласичну теорію представляють дві найбільш поширені теорії: раціональних очікувань та економіки пропозиції.
Теорія раціональних очікувань (американці Р. Лукас, Г. Беккер та ін.) заперечує ефективність кейнсіанських рецептів макроекономічної стабілізації, які ґрунтуються на надмірних державних витратах і дефіциті бюджету держави. Натомість стверджується, що, оскільки економічні суб'єкти ведуть себе виключно раціонально, чутливо реагуючи на зміни ринкової ситуації, передусім на зміни цін (інфляцію), постільки безпосереднє регулювання економіки державою є неефективним, наслідки такої економічної політики передбачити неможливо. Тому держава має встановити зрозумілі для всіх "правила гри" і обмежитися у своїй економічній політиці регулюванням грошової маси.
Теорія економіки пропозиції (американець А. Лафер, канадець Р. Манделл та ін.), на противагу кейнсіанству, головну увагу акцентує на сукупній пропозиції, її впливі на макроекономічну рівновагу. Аргументується думка, що обмеження пропозиції товарів і послуг провокує ріст цін (інфляцію) та інші проблеми. Тому економічну політику уряду доцільно будувати на таких принципах: оптимізації податкових ставок, які б забезпечували максимальні надходження до бюджету і, водночас, не послаблювали стимулів приватного підприємництва; скорочення державних витрат на соціальні програми; часткової приватизації державного сектору економіки тощо.
Таким чином, історія розвитку теоретико-економічної науки підводить нас до того висновку, що єдиної, всеосяжної й універсальної теорії економіки не існує й існувати практично не може, оскільки економічне життя динамічне, а у поведінці людей тісно переплітаються раціональні та ірраціональні начала. Тому кожна економічна теорія справедлива лише для певних умов. Рецепти економістів-теоретиків стають слушними, коли існують відповідні умови. Багатоманітність у житті — багатоманітність у теорії: у рамках такого економічного плюралізму тільки й може сформуватися економічне мислення. Власне у цьому й полягає позитив економічної теорії як такої.
Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неолібералізм“ на сторінці 1. Приємного читання.
