Результативні макроекономічні показники, головними серед яких є ВВП і національний дохід, дають інформацію про економічний стан країни, її економічні досягнення за рік і коротші відрізки часу (квартали). Проте цих показників самих по собі замало для характеристики ефективності економіки країни в цілому. Адже економічна ефективність, як ми уже знаємо, є тим поняттям, що відображає не абсолютний (сумарний чи кількісний), а відносний (якісний) результат виробництва. Вона розраховується через співвідношення між результатом виробництва та витратами необхідних ресурсів.
Стосовно всієї національної економіки (макроекономіки) розрізняють два види ефективності:
• 1) економічна ефективність — характеризує результативність економіки країни в цілому, враховуючи витрати на виробництво національного продукту;
• 2) соціальна ефективність — прямо вказує на досягнутий рівень загального добробуту, ступінь задоволення людських потреб.
Обидва поняття ефективності тісно взаємопов'язані: що краще використовуються економічні ресурси, то повніше задовольняються потреби суспільства; а що краще живеться людям у цій країні, то більше уваги вони приділяють роботі, підвищенню своєї професійної майстерності, підтриманню власної фізичної форми. Утім, на практиці зустрічаються такі виняткові ситуації, коли зростання макроекономічної ефективності не призводить до відповідного підвищення добробуту населення. Таке трапляється тоді, коли увесь приріст національного продукту спрямовується на виробничі та інші цілі, наприклад, на подолання наслідків великих стихійних лих (подібних до наслідків аварії на ЧАЕС), на ведення великомасштабних військових дій тощо.
Макроекономічна ефективність має багато проявів, оскільки національне господарство є вельми складним за своєю структурою комплексом. Ця ефективність визначається системою різних показників, зокрема: продуктивності суспільної праці, капіталовіддачі і капіталомісткості ВВП, матеріаловіддачі і матеріаломісткості ВВП.
Продуктивність праці в країні показує обсяг ВВП, виробленого одним працюючим або за одну годину. Вона розраховується так:
Визначником кількості праці тут є середньорічна кількість зайнятих в національному господарстві або кількість відпрацьованих за рік людино-годин.
Капіталовіддача в країні показує обсяг ВВП в розрахунку на одиницю основного виробничого капіталу у даному році.
Капіталомісткість, навпаки, показує, скільки основного капіталу витрачає країна на виробництво одиниці ВВП.
Матеріаловіддача показує, який обсяг ВВП виробила країна в даному році на одиницю витрачених матеріалів (сировини, матеріалів, палива, енергії).
Матеріаломісткість, навпаки, показує, скільки матеріалів витрачає національна економіка на одиницю ВВП.
Оглядаючи наведені вище показники, можна зрозуміти, що економічна ефективність національного виробництва зростатиме у разі, якщо зростатимуть показники продуктивності праці, капітало- і матеріаловіддачі, а відповідно показники капітало- і матеріаломісткості зменшуватимуться.
Тепер перейдемо до соціальної (або соціально-економічної) ефективності національного виробництва. І тут відразу маємо звернути увагу на те, що головні статистичні результативні показники економіки країни — ВВП і національний дохід, м'яко кажучи, не зовсім адекватно відображають зміни у добробуті суспільства. У цьому відношенні їхня недосконалість якраз найбільш очевидна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ефективність національної економіки та її показники“ на сторінці 1. Приємного читання.
