Найбільшою соціальною проблемою у сфері розподілу доходів серед населення є проблема нерівності доходів. Ця проблема об'єктивно зумовлена цілою низкою причин об'єктивного і суб'єктивного характеру. Основні причини нерівності людей у доходах:
• різні фізичні та інтелектуальні здібності;
• різний рівень освітньої та фахової підготовки;
• різне ставлення до праці та різна підприємливість;
• різна схильність до ризику;
• різний рівень ефективності діяльності суб'єктів господарювання;
• різне становище на ринку;
• нерівний розподіл приватної власності та її успадкування;
• дискримінація (за тендерною, віковою чи етнічною ознаками);
• використання способів протизаконного збагачення тощо.
Унаслідок цих та інших причин люди не можуть однаково працювати, заробляти і жити. А, проте, сама по собі нерівність у доходах населення є цілком нормальним явищем у розвиненій ринковій економіці, позаяк ринок винагороджує людей лише за кінцевою ефективністю їхньої діяльності і через цю систему диференційованих оцінок об'єктивно виявляє їхні різні можливості, визначаючи, кому ким бути: кому, приміром, підприємцем чи адвокатом, а кому підмітати вулиці; кому лікарем, а кому санітаром.
Між тим, нерівність розподілу доходів серед населення в усі часи критикувалася і засуджувалася як вияв соціальної несправедливості. Ця проблема постійно породжувала різні форми соціальних протестів і навіть революції, які закінчувалися поваленням ненависної влади.
Таким чином проблема нерівності доходів населення потребує серйозної уваги як науковців, так і уряду.
Одним із перших дослідників названої проблеми був видатний економіст і соціолог В. Парето, який ще у 1897 р. сформулював універсальний принцип, названий в економічній теорії "законом Парето", або "принципом 20/80". Аналізуючи тогочасну структуру розподілу доходів серед населення Італії, учений виявив таку пропорцію: 20% населення зосереджує у своїх руках 80% сукупного доходу, тоді як більшості населення (80%) дістається лише 20% доходу. Згідно із законом Парето, нерівномірність розподілу доходів є стійкою для усіх країн, незалежно від соціальних і політичних факторів, а її величина (пропорція 20/80) скрізь майже однакова.
Потрібно зауважити, що наступні статистичні дослідження закономірності розподілу доходів у різних країнах дійсно підтверджують факт значної нерівності доходів населення. Однак аналітики вважають, що числові значення цієї нерівності не є стійкими, тобто змінюються залежно від економічних, політичних, демографічних та інших факторів.
Для вимірювання ступеня нерівності у розподілі доходів та розроблення державної перерозподільчої політики використовують декілька статистичних показників. Найбільш поширеними серед них є: крива Лоренца, децильний коефіцієнт та індекс Джині.
Крива Лоренца — це графічне зображення ступеня нерівності розподілу доходів серед населення.
Рис. 19.3. Крива Лоренца
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблема нерівності доходів та її показники“ на сторінці 1. Приємного читання.
