Міжнародний кредит

Економічна теорія. Політекономія

Важливою формою існування й розвитку міжнародних економічних зв'язків виступає міжнародний кредит.

Міжнародний кредит — це позика, яка надається безпосередньо країнами одна одній та міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

Цей кредит, як і всякий кредит, надається на умовах поверненості, строковості та платності. Кредиторами й позичальниками тут можуть виступати приватні фірми та державні заклади, уряди країн, місцеві органи влади, а також різні міжнародні організації.

Провідними фінансово-кредитними організаціями світу наразі є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, "Паризький клуб" держав-кредиторів, "Лондонський клуб" банків-кредиторів.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — це спеціалізована установа ООН, створена з метою регулювання фінансово-кредитних відносин країн-членів та надання їм допомоги (кредитів) для подолання дефіциту платіжного балансу (кредитор останньої інстанції). Фонд заснований у 1945 р. 29 державами, наразі у ньому уже 188 членів. Штаб-квартира цієї установи знаходиться у Вашингтоні (США).

Капітал МВФ формується із внесків країн-учасниць та позик. Причому кожна країна має свою квоту (частку) у капіталі, яка розраховується за спеціальною формулою як середньозважене значення із кількох показників, що характеризують місце країни у світовій економіці. Оскільки світовий рейтинг країн змінюється, то кожні п'ять років квоти переглядаються. Квоти виражаються у розрахункових одиницях — спеціальних правах запозичення (SDR, від англ. special drawing rights). Відповідно до квот (внесків) розподіляються й голоси учасників. Отож, основними учасниками МВФ є розвинені країни, які, власне, й ухвалюють рішення щодо надання позик.

Розмір квот визначає також обсяг кредитів, на який та чи інша країна може розраховувати, але жорсткої прив'язки тут немає. Надаючи кредит, МВФ вимагає від держави-позичальника виконання певних умов, які відповідають статуту цієї організації. Він також слідкує за цільовим використанням наданого кредиту.

Світовий банк (СБ) — це також фінансова установа ООН, створена одночасно із МВФ, яка спеціалізується на сприянні країнам-учасницям у кредитах та інвестиціях. Акціонерами СБ наразі є 187 країн, в тому числі і Україна (з 1992 p.). Умовою членства у СБ є участь в МВФ. Тут також кожна країна має певну квоту у статутному капіталі, пропорційно якій розподіляються голоси при ухваленні рішень банку.

Первісно діяльність СБ була пов'язана з кредитуванням розвинених країн, насамперед західноєвропейських, яким необхідна була допомога у відбудові зруйнованої в роки Другої світової війни економіки. Сьогодні він надає широку фінансову та консультаційну допомогу країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою. Позики СБ, на відміну від позик МВФ, спрямовуються не лише на вирівнювання платіжного балансу, але й на покриття дефіциту державного бюджету, реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку галузей економіки, страхування імпорту тощо.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — це фінансово-кредитна установа, створена у 1991 р. з метою надання допомоги країнам у здійсненні ринкових реформ, залучення їх до активної участі у міжнародних економічних зв'язках. ЄБРР створений у 1991 p., його акціонерами є 64 держави, а також Європейська комісія (так називається уряд ЄС) та Європейський інвестиційний банк. Наразі частки у статутному капіталі банку розподілені так: країни ЄС — 55%, США — 10%, Японія — 8%, країни-операцій — 12% (у тому числі Україна — 0,8%), інші акціонери — 15%. Штаб-квартира ЄБРР знаходиться у Лондоні.

ЄБРР працює виключно на комерційних засадах. Він надає цільові кредити під конкретні проекти приватним та державним структурам. Приблизно 60% позик спрямовуються у приватний та 40% — у державний сектор економіки. Окрім кредитування, цей банк здійснює також прямі інвестиції та надає технічну допомогу (зокрема консультації, курси підготовки банкірів і менеджерів, допомогу в організації систем розподілу гуманітарної допомоги).

"Паризький клуб" держав-кредиторів — це неформальне (нестатутне) об'єднання держав, які надають кредити іноземним позичальникам і прагнуть спільними зусиллями забезпечити надійність їх повернення. Цей клуб створили у 1956 р. 12 західноєвропейських держав, сьогодні у ньому об'єдналися уже 19 країн (США, Японія, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія та ін.). Він займається головним чином реструктуризацією (урегулюванням) зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою членам клубу (списанням чи відстрочкою боргів, зміною умов їх погашення, переглядом кредитних ставок, розподілом збитків від неплатоспроможності позичальників тощо). Рішення клубу приймаються лише за згоди всіх його членів. Однією з основних умов ухвалення Паризьким клубом рішення про реструктуризацію боргів є наявність у позичальника належної програми, яка отримала підтримку МВФ.

"Лондонський клуб" банків-кредиторів — це неформальне об'єднання комерційних банків різних країн задля спільного урегулювання іноземної заборгованості цим банкам. Об'єднує сьогодні близько 1000 банків. Займається проблемами реструктуризації іноземних боргів банкам. Серед заходів, що пропонують члени цього клубу, є такі, як викуп урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній в іноземних банках; обмін зі знижкою боргів на інші активи (наприклад, на акції національних компаній); надання нових позик для погашення старих боргів.

Міжнародний кредит має велике значення як для розвитку світового господарства, так і національних економік:

• сприяє зростанню масштабів міжнародної торгівлі;

• полегшує міжнародні розрахунки;

• підтримує макроекономічну стабільність в країнах (валютну і цінову стабільність, оплату товарів критичного (невідкладного) імпорту: дефіцитних ліків, енергоносіїв, обладнання тощо);

• гарантує збут продукції і, відповідно, створення додаткових робочих місць краї-ні-кредитору, яка надає зв'язані кредити (тобто з умовою закупівлі на них продукції її ж виробників);

• сприяє розвитку довіри між країнами та налагодженню різних форм економічних зв'язків між ними.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний кредит“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів

  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну

  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати

  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит
  • Міжнародна міграція капіталу та праці

  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література