У сучасній економіці обіг товарів, послуг і прав власності обслуговують різноманітні грошові засоби, а це породжує проблему виміру грошової маси та забезпечення її відповідності потребам загального товарного обміну.
Грошова маса — це сукупність грошей в усіх їх формах, що знаходяться у розпорядженні економічних суб'єктів на певний момент.
Грошова маса характеризує пропозицію грошей в економіці і має доволі складну структуру (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Структура грошової маси
Функціонально сучасні гроші поділяються, насамперед, на готівкові й безготівкові. Готівкові гроші — це гроші, що перебувають на руках економічних суб'єктів, тобто у вигляді паперових грошей (банкнот) і розмінних монет. Безготівкові гроші, або, як їх називають за кордоном, депозитні — це гроші, що існують лише у вигляді банківських записів, або рахунків, відкритих для економічних суб'єктів. Безготівковими грошима підприємства зазвичай здійснюють розрахунки за товари й послуги. У загальній грошовій масі розвинених країн переважає частка безготівкових грошей, яка сягає 90-95%.
Безготівкові гроші включають різні компоненти, які відрізняються за ступенем ліквідності і є тими фінансовими інструментами, що надають ринку необхідної гнучкості, широкі можливості укладати ділові угоди та зберігати своє багатство. У структурі безготівкових грошей виділяють чекові вклади і так звані квазігроші.
Чекові вклади — це рахунки в банках, відкриті для зберігання грошей суб'єктів господарювання та здійснення ними платежів за допомогою чеків.
Чекові рахунки можуть відкриватися як за рахунок вкладів суб'єктів господарювання, так і за рахунок банківського кредиту. Попри те, що дохід від таких вкладів (рахунків) для вкладника мінімальний, доступність та зручність зробила їх основною формою розрахунків у розвинених країнах. Так, у США тільки громадянами щороку виписується понад 25 млрд. чеків (більше 100 чеків на кожного жителя країни), а ще два десятки мільярдів чеків виписується різними організаціями та установами.
"Квазігроші" (від лат. quasi — майже, подібний) — це грошові засоби на різних строкових рахунках у банках та ощадних установах, а також облігації й інші державні цінні папери, цінні папери нефінансових установ.
В залежності від ступеня ліквідності у грошовій масі виділяють певні сукупні (сумарні) величини (показники), які прийнято називати грошовими агрегатами (від лат. aggregatus — приєднаний) й нумерувати їх по наростаючій (М0, М, М, М і т.д.).
Агрегат М0 показує обсяг лише готівкових грошей.
Агрегат М позначає суму готівкових грошей і вкладів до запитання (поточних рахунків). Це — найбільш ліквідні елементи грошової маси, адже виклавши готівку чи виписавши чек зі свого рахунку (вкладу) будь-яка особа може негайно і практично без втрат оплатити потрібні їй товари та послуги.
Агрегат М додатково до агрегату М охоплює ще декілька менш ліквідних платіжних засобів: ощадні вклади (куди перераховується заробітна плата працівникам, пенсія тощо), дрібні строкові вклади (наприклад, у США — до 100 тис. дол.) та облігації державної позики. Щоб перетворити їх у "живі" гроші для придбання товарів і послуг, потрібен час і до того ж можлива втрата їхньої вартості (наприклад, процентів).
Агрегат М додатково до попереднього агрегату включає великі строкові вклади, якими зазвичай володіють фірми та організації, а також цінні папери, емітовані фінансовими установами (наприклад, сертифікати).
Однак цими агрегатами не вичерпується вся грошова маса в країнах з розвиненою ринковою економікою. Як припускають фахівці, поняття грошової маси можна сьогодні "розтягти" аж до агрегату М7. Це свідчить про те, що питання визначення структури грошової маси залишається відкритим для науковців і практиків. Окрім того, грошові агрегати як показники грошової маси не стабільні, бо гроші і "квазігроші" переходять із одних рахунків на інші, тобто є плаваючими. Наприклад, громадяни, володіючи готівкою і поточними рахунками, можуть швидко перевести частину своїх коштів на ощадні рахунки, в результаті чого станеться збільшення агрегату М за рахунок М. Так само гроші з ощадних вкладів можуть бути зняті задля придбання облігацій чи акцій, і навпаки. Унаслідок цих обставин державі доволі важко контролювати реальну грошову масу в країні та здійснювати ефективну грошово-кредитну політику.
Надзвичайно значущим для виконання грошима своїх економічних функцій є питання кількості грошей в обігу. Для безперебійного обслуговування сфери товарного обігу економіка щоразу потребує певної кількості грошей.
Діє об'єктивний закон грошового обігу, згідно з яким грошова маса має відповідати товарній масі, тобто сумі цін усіх товарів.
За умов золотомонетного обігу рівновага грошової й товарної мас підтримувалась автоматично. Коли ж в економіці виникав надлишок золотих грошей і вони починали знецінюватися, то їхні власники притримували такі гроші, перетворюючи їх у скарб; коли ж економіка відчувала нестачу грошей і тому їхня купівельна спроможність зростала, власники, навпаки, більше пускали грошей в обіг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова маса та закон грошового обігу“ на сторінці 1. Приємного читання.
