До найголовніших проблем функціонування та розвитку національної економіки як єдиного цілого відноситься інфляція.
Інфляція ( від лат. — здуття) — це стійке підвищення загального, або середнього, рівня цін на товари й послуги.
Підвищення цін на окремі товари ще не є симптомом інфляції, адже поряд із ним інші ціни можуть залишатися стабільними, а деякі можуть і знижуватися. Інфляція означає ріст, принаймні, більшості цін, за якого піднімається загальний, або середній, рівень цін, що вже відчувають усі економічні агенти.
Інфляція — це двохсторонній процес. Ріст цін, з одного боку, призводить до знецінення грошей — з іншого (рис. 15.2). Це означає, що на одну й ту ж саму грошову одиницю можна придбати усе меншу і меншу кількість товарів і послуг.
Рис. 15.2. Інфляція як двоєдиний процес
Показником інфляції є темп, або рівень, інфляції. Темп інфляції розраховується індексним методом, тобто співвідношенням ринкових цін поточного періоду до цін базисного періоду. У найбільш загальному вигляді темп інфляції розраховується за однією із двох формул:
де Р — рівень цін поточного періоду (який порівнюється);
Рд — рівень цін базового періоду (з яким ведеться порівняння).
Темп інфляції, розрахований за першою формулою, показує, яким був ріст цін загалом (або в середньому) за певний період часу (місяць, рік). Друга формула зручна для визначення темпу приросту цін. Отож, величина першого показника завжди більша від другого на 100%, або на одну цілу.
Оскільки кількість товарів і послуг в сучасній економіці вимірюється уже кількома десятками мільйонів найменувань, постільки оперативно (щомісяця) відстежити зміни усіх цін практично неможливо. До того ж ця процедура була б вельми витратною і надто дорогою. Тому, тільки завдячуючи появі соціології як нової галузі науки, стало можливим значно спростити і здешевити процедуру моніторингу ринкових цін (до речі, так само і обстеження домогосподарств на предмет економічної активності, зайнятості і безробіття). Статистична служба проводить періодичний (наприкінці кожного місяця) моніторинг ринкових цін певних наборів товарів і послуг.
Зазвичай статистика використовує два стандартних набори: 1) набір споживчих товарів, що має назву "споживчого кошика", та 2) набір інвестиційних товарів, або товарів виробничого призначення.
При розрахунку показника інфляції за споживчим кошиком враховується також економічна "вага" кожного його компонента (товару), тобто його частка у загальній вартості кошика. Для цього зміна ціни товару за певний відтинок часу множиться на його питому вагу у вартості кошика. Так розраховується середньозважений рівень цін фіксованого набору товарів.
"Споживчий кошик" у кожної країни свій, адже він залежить від рівня її економічного та культурного розвитку. Його структура (вміст) періодично, у відповідності із національним законодавством, переглядається і змінюється у бік збільшення. Офіційний "споживчий кошик" середньостатистичного українця з початку 2012 р. уміщує 335 товарів і послуг. Він більш, ніж удвічі, "легший" від "кошика" німця, шведа чи жителя іншої економічно розвиненої країни.
Умовний приклад розрахунку індексу споживчих цін. Припустимо, "споживчий кошик" уміщує три товари: хліб, м'ясо та цукор. Нехай кожен товар у "кошику" має таку економічну вагу: хліб — 40%, м'ясо — 35%, цукор — 25%. Ціни протягом року змінилися: на хліб і м'ясо виросли відповідно на 2% і 8%, а на цукор знизилися на 1%.
У наведеному вище прикладі споживчі ціни загалом виросли на 3,8%. Це і є темп росту цін, або темп інфляції.
За формами прояву виділяються два типи інфляції:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфляція, її види, причини та наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.
