З усіх відомих нам ринків валютний ринок найбільш інтернаціональний і глобальний. Це видно по тому, як коливання курсів в одному із центрів світового валютного ринку (Нью-Йорку, Лондоні, Франкфурті-на-Майні чи Токіо) миттєво передаються в інші. Завдяки сучасним інформаційно-комунікаційним технологіям валютні дилери оперативно купують валюту в одному регіоні світу і продають її в іншому, сприяючи тим самим формуванню єдиного валютного курсу в рамках міжнародного валютного ринку. Але головне те, що інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв'язків ще в середині XIX ст. зумовив необхідність упорядкування сфери міждержавних валютно-фінансових розрахунків: вироблення та дотримання усіма країнами єдиних правил і методів таких розрахунків, а згодом і створення спеціальних міжнародних інститутів для регулювання валютних відносин між країнами.
Сформувалася міжнародна система валютних курсів, яка у своєму розвитку під впливом історичних, економічних та політичних факторів зазнала певних трансформацій. Етапи розвитку міжнародної валютної системи:
• система золотого стандарту;
• золотовалютна система;
• система вільно "плаваючих" валютних курсів.
Кожна з цих систем встановлювала певний порядок визначення обмінних курсів національних валют. В залежності від того, наскільки курс обміну валют залежить від втручання держав, вирізняються три види валютних курсів (рис. 21.1).
Рис. 21.1. Види валютних курсів
"Золотий стандарт" був першою міжнародною системою валютних розрахунків. Він почав зароджуватися ще на початку XVIII ст., але набув офіційної сили в результаті міждержавної угоди, досягнутої у 1867 р. на Паризькій конференції. Та система валютних курсів передбачала:
використання золотих монет, на які всередині країни по номіналу могли вільно обмінюватися усі інші види грошей (у розрахунках за кордоном монети, як правило, зважувалися);
• забезпечення державами певного (незмінного) золотого вмісту своїх грошових одиниць, а отже, пропозиція грошей залежала від розмірів золотого запасу держави;
• обмінний курс валют встановлювався на основі їхнього золотого вмісту — золотого паритету. Золотий (монетний) паритет — це співвідношення між валютами різних країн, яке визначалося законодавством на основі рівності їх золотих вмістів. Саме ж золото вільно експортувалося та імпортувалося.
Таким чином, система золотого стандарту зобов'язувала уряди країн, що вели зовнішню торгівлю, встановлювати фіксовані валютні курси, тобто жорстко прив'язувати національні грошові одиниці до наявного у державі золота.
Наприклад, якщо англійський фунт стерлінгів містив 7,322 г. золота, а російський рубль — 0,774 г., то валютний курс фунта до рубля був на рівні: 1 ф.ст. = 9,46 руб.
Тоді купці мали вибір, чим розраховуватися — валютою чи золотом. Звісно, вибір був дешевшим варіантом. Щоб розрахуватися золотом за імпортований товар, потрібно було придбати на свою валюту золото і переправити його за кордон продавцю. У цьому зв'язку виникли б додаткові витрати на перевезення золота та його страхування в дорозі, а тоді б, відповідно, і повна вартість придбаного за золото товару була вищою. Але, за іншого випадку, якби курс іноземної валюти піднявся вище за цю вартість, то стало б вигідно розраховуватися саме золотом, а не купувати іноземну валюту. Інакше кажучи, обмінний курс валюти тоді не міг піднятися за золотий паритет більше, аніж на величину витрат по перевезенню золота в іншу країну. Цю межу коливань валютних курсів за золотого стандарту називають золотими точками. Таким чином, система золотого стандарту забезпечувала стійкість валютних курсів, а тому була надійним фундаментом валютних розрахунків між країнами.
Однак вона мала і недолік: була дорогою та інертною для політики уряду. Цей недолік і вирішив її долю: світова економічна криза 1929-1933 рр. довела її до краху. До початку Другої світової війни розвинені країни припинили вільний обмін своїх грошей на золото, якого хронічно бракувало. У роки війни господарства європейських країн зазнали значної руйнації, їх національні валюти знецінилися, тоді як економіка їхнього головного конкурента — США значно зміцнилася, а долар став набагато міцнішим завдяки масованим військовим поставкам країнам антифашистської коаліції. Так, на середину 1944 р. США зосередили у себе 84% світових резервів золота (без урахування запасів тодішнього СРСР).
Систему золотого стандарту замінила золотовалютна система, яка була ухвалена главами 44 держав у 1944 р. на конференції у Бреттон-Вудсі (США). Золотовалютна система ґрунтувалася на наступних принципах:
• національні валюти могли забезпечуватися не лише золотим запасом країни, але й доларами США, тобто натомість золотого паритету вводився золотодоларовий паритет;
• / країни зобов'язувалися підтримувати твердий курс своєї валюти до долара. Для цього можна було використовувати золотодоларові резерви держави, а також позики від МВФ. Встановлювалася офіційна ціна золота — 35 дол. за тройську унцію, а США брали на себе зобов'язання не допускати надмірної емісії доларових банкнот;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Світові системи валютних курсів“ на сторінці 1. Приємного читання.
