Економічна природа заробітної плати

Економічна теорія. Політекономія

Пізнання економічної природи заробітної плати та факторів, що визначають її рівень, тривалий час викликало дискусії науковців. І це зрозуміло, адже, як ми вже з'ясували, йдеться про ціну надзвичайно специфічного економічного ресурсу — людської робочої сили, невіддільної від її носія, особистості. Робоча сила — це, власне кажучи, особлива властивість людини. Тому розбіжність у поглядах економістів-теоретиків з цього питання зумовлена не тільки їхніми різними ідейними платформами, але й тим, що, на відмінну від інших ринкових цін, по-перше, рівень заробітної плати реально залежить не лише від співвідношення попиту та пропозиції робочої сили і, по-друге, не лише заробітна плата як ціна сама по собі регулює виробництво (відтворення) цього специфічного товару.

Первісне трактування суті заробітної плати, як прийнято вважати, належить фундатору класичної економічної науки В. Петті (XVII ст.), на думку якого заробітна плата є ціною праці, що визначається вартістю мінімального обсягу засобів існування найманого робітника та його сім'ї. Основоположник цієї науки А. Сміт вважав "звичайною" нормою заробітної плати ту суму, яка тяжіє до прожиткового (мінімального) рівня, тобто достатня для того, щоб робітник міг "працювати". Інші класики Т. Мальтус і Д. Рікардо також схилялися до тієї думки, що зарплата на рівні прожиткового мінімуму є "природною" ціною праці. При цьому, крім природної, вони вирізняли ще і ринкову ціну праці. Остання, вважали вони, коливається навколо природної ціни під демографічним тиском (природним приростом населення). Щодо фізичного обсягу прожиткового мінімуму, то він, на думку всіх англійських класиків, у кожній країні різний і визначається її історичними, культурними та національними особливостями.

Спираючись на класиків економічної науки, їхнє пояснення сутності заробітної плати вартістю прожиткового мінімуму робітників та їх сімей, німецький філософ і політик Ф. Лассаль у середині XIX ст. сформулював "залізний закон" заробітної плати. Згідно з ним, величина середньої заробітної плати постійно коливається навколо звичного для даної країни мінімуму життєвих засобів, тобто її рівень автоматично регулюється (самопідтримується) ринком. Так, підвищення заробітків призводить до зростання числа шлюбів і народжуваності дітей, потім до збільшення чисельності продавців робочої сили, внаслідок чого пропозиція на ринку праці перевищує попит, а відтак заробітки починають знижуватися. Падіння платні нижче мінімуму життєвих засобів, у свою чергу, зумовлює зниження добробуту робітничих сімей, скорочення народжуваності, збільшення смертності, а тому наступає час, коли пропозиція праці на ринку зменшується і не покриває попиту, що спричиняє підвищення заробітної плати.

Таке замкнуте коло коливань заробітної плати навколо своєї природної норми дійсно існувало в історії індустріально розвинених країн, принаймні до середини XIX ст., що, певна річ, і спонукало класиків таким чином трактувати суть цього поняття. Аналогії такої економіки зустрічаються і сьогодні — наприклад, у слаборозвинених країнах, де високий природний приріст населення чинить тиск на ринок праці.

Критикуючи трактування заробітної плати як ціни праці, К. Маркс висунув свою теорію заробітної плати, згідно з якою заробітна плата уявляється як перетворена, або замаскована, форма вартості і ціни саме робочої сили (а не праці) як товару. За його твердженням, праця робітників аж ніяк не може продаватися, оскільки вона є процесом використання (споживання) робочої сили і тому сама по собі вартості (ціни) не має. Робітник, каже він, насправді продає свою робочу силу, вартість якої визначається вартістю засобів його існування ("необхідного продукту"), інакше кажучи, його платня визначена ще до того, як він почне працювати за наймом. Сама капіталістична система виробництва влаштована так, що, аби отримати заробітну плату, робітник мусить працювати довше, ніж потрібно для створення вартості, еквівалентної вартості його робочої сили, тобто він повинен ще й створювати додаткову вартість на користь капіталіста. Цей факт експлуатації найманої праці, за Марксом, маскується а) добровільним укладанням трудових угод, б) виплатою платні після виконання роботи, в) застосуванням різних форм і систем оплати праці. У цій теорії, безумовно, проявився класовий, або ідеологічно упереджений, підхід її автора.

Дж.С. Мілль, який увійшов в історію економічної думки як завершувач традиції англійської класичної політекономії, піддав сумніву уявлення про об'єктивність усіх економічних законів та універсальність концепції трудової вартості. Він стверджував, що, на відмінну від виробництва, у сфері розподілу визначальними є людські суб'єктивні рішення, а тому капіталістичний устрій суспільства можна і потрібно реформувати.

Виходячи з цих міркувань, Дж.С. Мілль висунув теорію "фонду заробітної плати", згідно з якою заробітна плата представляється частиною оборотного капіталу, яку капіталісти авансують для придбання робочої сили. В дану епоху і в даній країні середній рівень заробітної плати визначається співвідношенням величини цього фонду та чисельності найманих робітників. Ця теорія тепер також видається хибною, адже вона, по-перше, припускає, ніби фонд оплати праці є величиною постійною, хоча насправді маса предметів споживання, що складає цей фонд, змінюється, оскільки залежить від стану виробництва, продуктивності суспільної праці; по-друге, нехтує можливостями збільшення фонду за допомогою кредиту. Утім, така оцінка буде справедливою лише стосовно сучасних високорозвинених країн, чого не скажеш про країни зі слаборозвиненою та перехідною економіками. Останнім ще необхідно докласти чималих зусиль, аби розвинути національне виробництво і, спираючись на нього, розширити виробництво предметів споживання. Це означає, що саме для них протягом певного часу існує таки свого роду фонд заробітної плати.

Сучасне теоретичне пояснення заробітної плати ґрунтується на теорії "трьох факторів виробництва" французького класика Ж.-Б. Сея (початок XIX ст.). Його теорія витлумачує заробітну плату як один із факторних доходів, а саме дохід, отримуваний працівниками відповідно до вкладеної у вартість товару праці. Таким чином заробітна плата представляється похідною від праці, так само, як джерелом прибутку і проценту виступає капітал, а ренти — земля (природні фактори виробництва).

Факторна теорія виробництва й розподілу доходів Сея, по суті, спрямувала економічну науку на поглиблений аналіз функціональних взаємозв'язків у виробничому процесі та обґрунтування принципів формування первинних доходів учасників цього процесу. В руслі неокласицизму заробітна плата досліджується як ціна праці, або дохід на фактор виробництва, причому з обов'язковим урахуванням змін граничного продукту праці.

Так, згідно з теорією граничної продуктивності праці американського неокласика Дж.Б. Кларка верхня межа платні найманим працівникам визначається граничною продуктивністю їхньої праці, тобто вартістю граничного продукту праці. Граничний продукт праці — це додатковий дохід, отримуваний підприємцем (роботодавцем) від найму додаткового працівника. Підприємець заінтересований залучати додаткових працівників до тих пір, поки граничний продукт їхньої праці буде більшим або, у крайньому випадку, зрівняється з ціною праці. Простіше кажучи, власник фірми не може платити працівнику більше, ніж той йому приносить доходу. Тож, завдяки закону граничної продуктивності, який регулює функціональний, або факторний, розподіл доходів, наймані працівники отримують частку у вартості створеного продукту, співвідносну їхньому внеску у її створення.

Соціальну теорію заробітної плати висунув на початку XX ст. видатний український економіст М. Туган-Барановський. Згідно з нею, заробітна плата є часткою найманих працівників у суспільному продукті, яка відповідає їхньому внеску у його створення, а її величина залежить від продуктивності суспільної праці та соціальної сили найманих працівників (здатності згуртованою боротьбою відстоювати свої економічні інтереси). В розумінні англійця А. Маршала величина заробітної плати визначається вартістю насущних життєвих засобів, достатньою не лише для того, щоб найманий робітник "міг працювати", а й "міг жити", бути самодостатнім членом суспільства.

Як бачимо, теоретичні розвідки західних неокласиків і М. Тугана-Барановського у визначенні сутності заробітної плати здолали обмеженість класичної концепції трудової вартості (пояснення вартості усіх товарів, і робочої сили зокрема, витратами на їх виробництво) та заклали підґрунтя для розуміння тих глибоких змін, що відбуваються у структурі сучасного ринку праці. Так, лише з позицій теорії граничної продуктивності праці можна зрозуміти, чому взагалі існує диференціація рівнів оплати праці і чому вона є такою істотною, якщо порівнювати, скажімо, платню програмістів чи управлінців та звичайних робітників (чорноробів), чому так дорого цінуються картини видатних художників або контракти зі спортсменами, імена яких у всіх на слуху.

Необхідність прямого втручання держави у регулювання рівня й динаміки заробітної плати обґрунтував Дж.М. Кейнс. Загальною тенденцією зміни товарних цін у довготривалому періоді є їх підвищення, зумовлене, на його думку, значною мірою зростанням номінальної (грошової) заробітної плати, яке не завжди узгоджується з темпами зростання ефективності виробництва. Виходячи з цієї обставини, Кейнс обґрунтував необхідність політики жорсткої заробітної плати, яку має здійснювати уряд засобами грошово-кредитного регулювання, добиваючись зниження реальної заробітної плати в результаті підвищення цін (інфляції), що, в свою чергу, призведе до збільшення зайнятості (зменшення безробіття).

У сучасній економічній теорії заробітна плата трактується як грошова винагорода власника робочої сили, або ціна праці, що враховує, з одного боку, вартість робочої сили (витрати на її відтворення) через регулюючий вплив соціально-економічної політики держави (нижня межа), а з другого, — граничну продуктивність праці, себто отримуваний фірмою додатковий дохід від послуг працівника (верхня межа). На практиці ж ціна праці зазвичай сприймається кожним роботодавцем як необхідний елемент виробничих витрат, що потребує режиму жорсткої економії, а кожним найманим працівником — як винагорода за його трудові послуги (працю).

Важливо зауважити також, що в сучасному демократичному суспільстві повна вартість робочої сили не обмежується лише виплатою грошової заробітної плати, а необхідно включає також витрати роботодавців на належне щодо безпеки життя і здоров'я людини утримання робочих місць та фінансування програм приватного соціального страхування. Так, пенсійним забезпеченням із приватних фондів західних компаній охоплено майже 90% працівників компаній з чисельністю персоналу понад 100 чоловік. Серед інших приватних соціальних програм, котрі лишень доповнюють систему обов'язкового державного соціального страхування, поширення набули програми надання різної медичної допомоги (відпусток у зв'язку з хворобою, вагітністю та пологами, компенсування витрат на лікування тощо), страхування життя, підвищення кваліфікації, безоплатного харчування в робітничих їдальнях, організованого відпочинку тощо.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна природа заробітної плати“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів

  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну

  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати
  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит

  • Міжнародна міграція капіталу та праці

  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література