Кожна країна, багата чи бідна, має сьогодні багато різноманітних проблем, які необхідно розв'язувати. Разом із тим, існують проблеми світового масштабу, спільні для усіх народів і людей, або глобальні проблеми.
Глобальні проблеми людства — це найбільш важливі і насущні проблеми, які а) зачіпають життєві інтереси усіх народів та б) потребують для свого вирішення колективних зусиль усієї світової спільноти.
Глобальних проблем стає усе більше. Найбільшу увагу науковців, політиків, громадськості привертають такі проблеми людства (рис. 22.1).
Рис. 22.1. Глобальні проблеми людства
Глобальна соціально-економічна нерівність
Світ, у якому ми живемо, став надто контрастним у соціально-економічному відношенні. Лише три-чотири десятки країн із двохсот, що населяють нашу планету, можуть сьогодні похвалитися достатньо комфортними умовами життя свого населення. Водночас добра півсотня країн відома тільки тим, що тамтешнє населення проживає за межею бідності, у злиднях та голоді.
Статистика вражає: 86% світового виробництва товарів і послуг зосереджено у країнах, де проживає лише 20% всього населення, і тільки 1% світового продукту припадає на 20% найбіднішого населення. У розвинених країнах, яких називають "суспільством благоденства", проживає лишень 13% населення світу, а споживають вони за 70% усіх виробничих ресурсів, тільки в одних США їх споживається 40%. Водночас, за даними ООН 2002 р., у найбідніших країнах, де проживає 11% населення світу, ВВП на душу населення становить в середньому 438 дол. на рік, а середня очікувана тривалість життя не перевищує 50 років. За даними ЮНЕСКО 2011 р., 793 мільйони дорослих людей не вміють ні читати, ні писати; 67 мільйонів дітей шкільного віку не ходять до школи.
Насторожує і те, що ця прірва між багатими і бідними країнами за ступенем розвитку виробництва, рівнем і якістю життя продовжує поглиблюватися. Вона давно стала фактором міжнародної напруженості, постійно генерує загрози загальній безпеці.
Закономірно постає питання: якщо заможні сьогодні країни змогли вирватися далеко вперед в соціально-економічному, науково-технічному і політичному (демократичному) розвитку завдяки ринковим принципам організації господарського життя, то чому економічно відсталі, бідні країни не можуть перейняти цей досвід і кинутися наздоганяти лідерів? Тим паче, що урок такого ривка уже є: його наочно демонструють так звані азійські "дракони" (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.).
Основні чинники бідності країн:
• відсталість виробничої бази. Ці країни залишилися на узбіччі науково-технологічного прогресу — вони не пройшли стадію індустріалізації свого виробництва. Як наслідок, мають архаїчну структуру господарства: переважає рутинне аграрне виробництво, а промисловість здебільшого займається первинною переробкою та видобуванням природних ресурсів;
• неефективність державного управління. Державна влада у цих країнах зазвичай некомпетентна і корумпована; одні клани при владі змінюють інших; реформи гальмуються чиновниками та компрадорські налаштованим бізнесом;
• несприятливі умови для розвитку. До таких відносяться:
• природні фактори (дефіцит родючих земель, прісної води, посушливий клімат, брак транспортних комунікацій тощо);
• грабіжницькі "ножиці цін" у зовнішній торгівлі (низькі ціни на експортовану сировину й аграрну продукцію, з одного боку, та зависокі ціни на імпортовану техніку, з іншого);
• величезні зовнішні борги (позики з процентами);
• злиденне становище населення, масова неграмотність та хвороби;
• пережитки феодальних і родоплемінних суспільних відносин, міжконфесійні конфлікти та війни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства“ на сторінці 1. Приємного читання.
