На тенденцію змін витрат виробництва впливає часовий фактор. За часовою ознакою витрати поділяються на короткочасні і довгочасні.
Короткочасні витрати — це витрати підприємства протягом того періоду, коли одні виробничі ресурси змінюються, а інші (чи хоча б один із них) — не змінюються. Повсякчас змінюваним ресурсом є, в першу чергу, наймана праця. Більшість фірм у США і Західній Європі постійно змінюють кількість своїх працівників, то звільняючи їх за недостатнього попиту на свої товари, то наймаючи їх за росту попиту. Постійно змінюваними на підприємстві є також витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію.
А от виробничі приміщення, кількість обладнання, його технічний стан та технології більш-менш тривалий час залишаються незмінними. Саме ця обставина зумовлює необхідність вибору оптимальної комбінації (набору) ресурсів, за якої досягається найбільший обсяг виробництва. Це вказує на той факт, що в короткочасному періоді ефективність виробництва об'єктивно регулюється законом спадної продуктивності.
Закон спадної граничної продуктивності (ефективності, віддачі) виражає суттєву, причинно-наслідкову залежність у виробництві — додаткові витрати одного ресурсу при незмінній кількості інших виробничих ресурсів і за даної технології, починаючи з певного моменту, ведуть до зменшення приросту продукції.
На графіку, що ілюструє дію закону спадної граничної продуктивності (рис. 9.5)., бачимо, як рівномірно збільшувані витрати одного з ресурсів (за умови незмінності інших) призводять до збільшення граничного продукту (фізичного приросту продукції), але тільки до певного моменту, за яким граничний продукт має тенденцію до зменшення, а далі і взагалі зникає, тобто витрати даного ресурсу стають економічно недоцільними, збитковими.
Рис. 9.5. Закон спадної граничної продуктивності
Ефект спадної ефективності виробництва (віддачі від витрат) спричиняється порушенням належного співвідношення між використовуваними ресурсами, яке має місце при збільшенні витрат одних ресурсів за фіксованого (заданого) обсягу інших ресурсів. Неповне використання наявних на підприємстві виробничих ресурсів спричиняє негативні економічні наслідки. Якщо обладнання недостатньо завантажене, то питомі витрати зайвого обладнання і робочої сили стають доволі високими, а це вже означає, що виростає і ціна цих факторів виробництва, тобто ефективність виробництва зменшується. З іншого боку, за даної кількості виробничих приміщень та обладнання завжди існує межа нарощування виробництва за рахунок залучення додаткової робочої сили і матеріальних ресурсів, за якою виникає проблема, наприклад, надмірних матеріальних запасів.
Однак зауважимо: закон спадної граничної продуктивності діє лише в короткочасному періоді, тобто протягом того часу, коли кількісних і якісних змін зазнають лише окремі фактори виробництва. У довгочасному ж періоді під дією економічного, соціального і технічного прогресу змінюється практично весь виробничий процес, а тому цей закон майже не проявляється. Також звертаємо увагу на те, що, по своїй суті, закон спадної продуктивності є лише іншою назвою закону зростаючих альтернативних витрат (альтернативної ціни), а тому за теоретичною значущістю він також входить до трійки фундаментальних законів економіки.
Довгочасні витрати — це витрати того періоду, коли змінюються усі витрати підприємства, у тому числі і його виробничі потужності. Підприємство (фірма) розвивається, розширює свою діяльність, а тому цілком закономірно змінюються практично усі його виробничі витрати, причому зміни відбуваються не лише кількісні, а й якісні. Так, вводяться в експлуатацію нові приміщення, збільшується парк виробничого обладнання, появляються більш продуктивні машини, прогресивні й енергоощадні технології, підвищується освітньо-кваліфікаційний рівень персоналу тощо.
У зв'язку з розширенням виробництва актуальності набуває нова проблема — визначення оптимальних розмірів виробництва (підприємства). Проблема оптимальності розмірів підприємства виникає у зв'язку з так званим ефектом масштабу. Ефект масштабу виробництва (розмірів підприємства) — це залежність між обсягом виробництва продукції та рівнем середніх витрат виробництва. Іншими словами, ефект масштабу — це ефект економії ресурсів за рахунок росту обсягів виробництва.
Рис. 9.6. Ефект масштабу виробництва
Зростання масштабів виробництва має два ефекти: позитивний і негативний (рис. 9.6). Позитивний ефект масштабу — це зниження середніх витрат по мірі збільшення масштабів виробництва, що відбувається за рахунок поглиблення спеціалізації праці, в тому числі і спеціалізації управлінської праці, комплексного використання сировини, диверсифікації виробництва, переваг у фінансування реклами та маркетингових досліджень. Однак, починаючи з деякого моменту, позитивний ефект масштабу змінюється на протилежний. Негативний ефект масштабу — це тенденція до зростання середніх витрат з певного моменту подальшого збільшення масштабів виробництва, яка пояснюється головним чином ростом управлінських витрат, втратою управлінням повороткості, ускладненням контролю за виконанням управлінських рішень, виникненням конфлікту інтересів між підрозділами і всередині них.
Точка, у якій середні витрати досягають свого мінімуму, визначає оптимальний масштаб виробництва (на рис. 9.6 діапазон ((1 — ((2). Іншими словами, це точка максимальної економічної ефективності підприємства. Будь-яке відхилення від неї у той чи інший бік означає втрату ефективності.
Зауважимо: конфігурація кривої ефекту масштабу для підприємств різних галузей буває різною, відображаючи різну міру (ступінь крутизни) зниження і підвищення середніх витрат, наявність вузького чи широкого діапазону точок максимальної ефективності. Згідно дослідженням, у більшості галузей обробної промисловості США і Західної Європи ця крива нагадує профіль глибокої тарілки або вази з широким дном. І це не випадково. Фірми проектують свої підприємства таким чином, щоб мати змогу з мінімальними втратами пристосовуватися до коливань ринкового попиту. Для цього вибір варіантів оптимального завантаження виробництва має бути достатньо широким. Адже коли в наявності лише один варіант оптимуму (як точка на кривій), то це значить, що фірма позбавлена маневру і дуже вразлива на ринку.
Отже, зміна рівня середніх витрат по мірі зростання обсягів виробництва диктує логіку поведінки фірми: вона заінтересована не затримуватися на початковій стадії, оскільки підвищені тут витрати загрожують їй збитковістю; нарощування виробництва наближає фірму до оптимального масштабу виробництва, однак невизначеність цього оптимуму (під впливом факторів макросередовища) призводить до того, що фірма з часом знову входить у зону підвищеного ризику — зростання середніх витрат і зменшення прибутку. Тому оцінка реального стану підприємства (фірми) завжди потребує фахового аналізу всіх елементів витрат, а також розвиненої інтуїції.
Принагідно зауважимо таке. На постсоціалістичному терені, зокрема в Україні, за інерцією замість середніх витрат часто вживають поняття "собівартість". Утім, це поняття уже віджило свій час, коли вважалося, що політика виробника зводиться до виставлення продажної ціни свого товару вище його собівартості. Цим простим прийомом визначався колись розмір прибутку. Але за сучасних умов жорсткої ринкової конкуренції виробнику доводиться постійно пристосовуватися до мінливого ринку та його цін, розробляти стратегію завоювання споживача: а) чи то здешевленням продукції, б) чи то диференціацією виробів (розширенням асортименту), в) чи то фокусуванням (зосередженням) на певному контингенті споживачів. Через ці обставини термін "витрати" є більш адекватним становищу виробника на ринку.
Окрім виробничих витрат, сучасна наука виділяє і такий клас витрат як трансакційних.
Трансакційні витрати, або витрати угод (від лат. — угода) — це поза-виробничі витрати, що виникають на ринку, у ході укладання й виконання ринкових угод (контрактів), і пов'язані з переходом прав власності із одних рук до інших та захистом цих прав. Справа в тому, що використання механізму ринку обходиться фірмам недешево. Усім учасникам ринкового обміну доводиться витрачатися на пошук інформації про своїх постачальників і покупців, на ведення переговорів і контроль за дотриманням умов укладених угод тощо. Ці витрати багато мірні, адже вони включають не лише витрати коштів, а й витрати часу, нервові хвилювання з їх наслідками для здоров'я. Витрати, пов'язані з функціонуванням ринку, існують подібно до того, яку фізиці діє сила тертя, з якою потрібно рахуватися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Витрати підприємства, їх економічна природа та види“ на сторінці 3. Приємного читання.
