Як відомо, для успішної підприємницької діяльності власник фірми має потурбуватися про забезпечення належного бухгалтерського обліку, який би оперативно фіксував усі господарські витрати, отримані результати й доходи, даючи тим самим необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень. Аналогічно цьому функціонування національної економіки за сучасних умов також необхідно пов'язано з налагодженням державою загальнонаціональної системи обліку результатів виробництва, доходів і витрат, зайнятості тощо. Макроекономічні показники визначаються статистичною службою шляхом регулярного збору, обробки та аналізу обов'язкової звітності суб'єктів господарювання, вибіркових обстежень, опитувань, інвентаризації нерухомого майна та інших методів.
Обрахування статистичних показників функціонування національної економіки обумовлюється необхідністю:
• оцінки реального стану національного господарства, його структури та динаміки;
• прогнозування економічного і соціального розвитку країни;
• розробки реалістичної економічної політики уряду, адекватного застосування інструментів макроекономічного регулювання;
• порівняння досягнутих рівнів економічного розвитку і життя населення різних країн;
• прийняття інвестиційних рішень, передусім стосовно довгострокових капіталовкладень у розвиток виробництва.
Слід зауважити, що макроекономічні показники важливі не лише для економістів і політиків, а й для пересічних громадян, котрі переймаються проблемами суспільно-економічного життя та компетентності влади у їх вирішенні. Засоби масової інформації регулярно подають статистичну інформацію про стан національної (і світової) економіки, оскільки її проблеми безпосередньо торкаються кожного із нас. Покладаючись на дані економічної статистики, обізнана людина спроможна контролювати дії органів влади та визначати раціональні орієнтири власної поведінки.
Задамось питанням, як же можна визначити узагальнені результати функціонування національної економіки? Коли йдеться про фірму чи домогосподарство, то особливих проблем із виміром результатів їхньої діяльності не виникає. Вони легко і просто визначаються як у натурі, тобто в кількості виготовленої і реалізованої продукції (у тоннах, метрах, кубометрах, літрах тощо), так і сумарно, або в грошовому вираженні, як добуток кількості на ціну одиниці продукції. Та зовсім інша справа, коли йдеться про усю національну економіку як ціле.
У чому полягає проблематичність визначення результативних макроекономічних показників, або національного продукту?
По-перше, проблема виміру національного продукту пов'язана із тим, що національна економіка представлена великою множиною (сотнями тисяч, мільйонами) господарюючих суб'єктів, які до того ж мають функціональну специфіку: одні виробляють, другі лише торгують, треті надають різного роду послуги: фінансові, аудиторські, консалтингові, рекламні, реєстраційні, депозитарні тощо. Зрозуміло, що узагальнити результати діяльності всієї сукупності господарюючих суб'єктів у натуральному виразі, або кількісно, неможливо. Обчислити загальний ефект національної економіки можна лише сумарно, оцінивши його у грошовому виразі.
По-друге, проблема виміру національного продукту пов'язана також із тим, що практично не існує жодного продукту, який би виготовляла якась фірма абсолютно самостійно, починаючи від видобутку сировини і закінчуючи готовим виробом. Те чи інше підприємство є, по суті, лише окремою ланкою в системі суспільного поділу праці, яка спеціалізується на виконанні окремих функцій: видобутку, транспортуванні, переробці, обробці, виготовленні деталей, вузлів, складанні виробів, реалізації, наданні послуг тощо. Чим глибший суспільний поділ праці, тобто чим вужча спеціалізація підприємств, тим довший ланцюг підприємств, зайнятих фактично єдиним технологічним процесом — створенням і доведенням готового виробу до кінцевого споживача.
У зв'язку з цим постає проблема: як із мільйонів найменувань продукції виділити лише готову продукцію, придатну для кінцевого споживання (зведені будинки, споруди, машини, устаткування, прилади та предмети споживання для людей)? Як виключити з підрахунку національного продукту так званий проміжний продукт, який ще не придатний для кінцевого споживання (вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфабрикатів)? Адже суспільство заінтересоване не у виробництві заради самого виробництва, а у виробництві саме кінцевої (готової) продукції, яка визначає матеріальний добробут суспільства сьогодні та реальні можливості його підвищення в майбутньому на основі розвитку виробництва, його модернізації. Вочевидь, для виміру обсягу національного продукту потрібна особлива методика.
Національний продукт — це агрегований (укрупнений) показник всього обсягу продукції, виробленої різними галузями національної економіки за певний проміжок часу.
Відомі два способи виміру національного продукту:
• 1) система балансу народного господарства;
• 2) система національних рахунків.
Система балансу народного господарства — це сукупність показників, яка у зведеному вигляді відображає основні пропорції у виробництві та розподілі сукупного (валового) суспільного продукту.
Ця система обрахування національного продукту, що використовувалася у колишніх соціалістичних країнах, появилася у 1950-х рр. на основі марксистських уявлень про суспільний продукт. Вона базувалася на таких принципах:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
