Головною темою дискусії початку 50-х рр. з політекономії соціалізму був зміст підручника "Політична економія", підготовлений робочою групою на чолі з К Островитяновим. Найбільш гарячі дискусії точилися навколо питань "про характер економічних законів соціалізму", "про товар і закон вартості в соціалістичному (радянському) суспільстві", "про суспільно необхідний час при соціалізмі", "про принципи встановлення цін на товари в СРСР". За підсумками дискусії Сталін написав книгу "Экономические проблемы социализма в СССР" (1952). її положення про причини існування товарного виробництва при соціалізмі, дві форми суспільної власності, основний економічний закон соціалізму та інші стали визначальними для всіх економічних праць, виданих до середини 50-х рр.
В 60-х рр. перші спроби системного представлення виробничих відносин і законів соціалізму знайшли відображення в серії підручників і посібників, серед яких провідним вважався підручник "Курс політичної економії" (1963) за редакцією М. Цаголова. Альтернативний підхід запропонували автори (Л. Канторович, М. Федоренко, С. Шаталін та ін.) теорії оптимального функціонування економіки і основаної на ній "конструктивної" політичної економії, яка, на їх думку, була покликана замінити "описову" політичну економію соціалізму. Посиленню позицій традиційної політекономії соціалізму сприяв пошук її представниками (М Колганое, Я. Кронрод, О. Пашков) найбільш ефективних форм використання об'єктивних економічних законів у практиці планового управління народним господарством. Ґрунтовно досліджувались проблеми соціалістичної власності (М.К. Колєсов, Я. Кронрод, А Покритан, М. Хессін, М. Цаголое, В Черкоеець, В. Шкредое), соціалізму і товарного господарства (Л. Абалкін, Д. Валовий, К. Островитянов, М. Цаголов), удосконалення народногосподарського планування (А Бунін, Р. Белоусов, Л. Володарський, О. Кац, Г. Лісічкин, В. Медведев, В. Немчинов та ін.). Також опрацьовувались альтернативні моделі виробничих відносин соціалізму та їх структури, формулювання основного закону соціалізму і головні його функції, проблеми використання економічних законів в практиці господарювання.
В 60-80-ті рр. в Україні пожвавлюється робота академічних, науково-дослідних економічних інститутів, кафедр політичної економії вузів, інтенсивно готуються фахівці з політичної економії, захищаються докторські та кандидатські дисертації. Посилюється видавнича діяльність, засновується щомісячний журнал Держплану УРСР та Інституту економіки АН УРСР "Економіка Радянської України" (з 1957 р.), де активно публікуються результати досліджень проблем політичної економії, конкретних економічних наук і господарської практики. У працях О. Алимова, О. Амоші, О .Бакаєва, Л. Безчасного, М. Герасимчука, В. Голікова, М. Долишнього, С. Дорогунцова, О.Ємельянова, І. Лукінова, М. Климка, О. Лібермана, В. Мамутова, С .Мочерного, О. Нестеренка, О. Онищенка, П. Паламарчука, А Покритана, М. Чумаченка, А Чухна, С. Ямпольського, І. Ястремського та ін. досліджуються проблеми соціалістичних виробничих відносин, системи економічних законів соціалізму, народногосподарського планування, використання товарно-грошових відносин, розширеного соціалістичного відтворення, планових форм госпрозрахунку тощо.
Леонід Безчасний (1937-2004) - український вчений-економіст, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Об'єднаного інституту економіки Національної академії наук України. Основна праця. "Інноваційна складова економічного розвитку" (2000 р.).
Безчасний є одним із засновників концепції всезагальних умов виробництва та всезагальної праці, яка є методологічною основою дослідження взаємодії матеріального та духовного виробництва, людського капіталу, комерціалізації результатів наукових досліджень та ціноутворення на ринку нововведень, проблем інтелектуальної власності. Вчений дійшов висновку, що особливість сучасного етапу науково-технічного прогресу виявляється у взаємозумовлених тенденціях диференціації та інтеграції наук, посилення зв'язку між наукою та виробництвом. Разом з тим, субординація суспільних потреб є і субординацією різних класів наук. Комплексний підхід до аналізу системи "наука-техніка-виробництво" вимагає пропорційного, збалансованого розвитку природничих, технічних та гуманітарних наук. Оскільки, за Безчасним, інтеграція наук характеризує пору зрілості науки, а її розвиток не є соціально нейтральним феноменом, то визначальним її чинником є розвиток економічної науки.
Анатолій Покритан (1920-2003)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Олександр Чаянов (1888-1939)“ на сторінці 2. Приємного читання.
