Про предмет і категорії політекономії.
Франко вважав, що політична економія "безперечно найважливіша з усіх наук". Якщо спочатку, під впливом теоретиків історичної школи, він розглядав політекономію як науку про народне господарство, то пізніше прийшов до висновку, що політекономія - "це наука абстрактна", предметом якої є дослідження не лише економічних законів "теперішньої суспільності, а й загальних законів праці людської".
Виняткова заслуга Франка полягає в розробці української політико-економічної термінології, оскільки в Україні були поширені її переважно російські, польські та німецькі мовні інтерпретації.
Про соціально-економічну еволюцію.
Товарне виробництво, товарний і грошовий обіг Франко вважав історичною передумовою виникнення та існування капіталу. Метою простого товарного виробництва, зокрема цехового ремесла, на його думку, було виробництво товарів на замовлення, безпосередньо для вжитку покупців. Капіталістичний спосіб виробництва, писав він, передбачає виробництво для торгівлі, а значить - купця, який купує не для задоволення своїх потреб, а для продажу.
Франко визнає минущий характер капіталізму, вбачає майбутнє за соціалізмом, підґрунтя якого складуть громади, як основні господарські одиниці, а централізоване керівництво не буде жорстким. Однак він не підтримував ідею диктатури пролетаріату, обережно ставився до революції, відстоював мирний шлях об'єднання українських земель.
Про найману працю.
Франко вважав, що капіталістичне виробництво базується на найманій праці. Робітник "мусить затим бути свобідним не лише правно, але й економічно, тобто мусить бути не тільки не кріпаком, але й пролетарієм". На його думку, наймана праця і пролетаріат виникли внаслідок того, що більшість людей позбавлена при капіталізмі знарядь виробництва. Капіталізм руйнує дрібне виробництво і масами кидає раніш самостійних виробників до лав пролетаріату.
До руйнування ремісництва приводить бурхливий розвиток машинної промисловості й капіталістична конкуренція. Капіталістичний розвиток сільського господарства призводить до класового розшарування на селі. Лихварство, що тисне селянина, це - лише одна з форм оволодіння капіталом працею. Експропрійований капіталістом ремісник і землероб стає найманим робітником-пролетарем. "Робітник, - підкреслює Франко, - є лише простим наймитом, так сильно залежним від капіталіста, що його суспільну позицію треба вважати за новий вид рабства. Джерело цього рабства... криється в тому, що одна частина суспільства взяла виключно в свої руки всі засоби виробництва".
Про капітал.
"Під капіталом, - наголошує Франко, - розуміємо не тільки гроші, що дають проценти, але й усякі інші достатки, яких власник не вживає безпосередньо, але які таким або іншим способом мають давати йому прибуток". Лише певне відношення засобів виробництва до робочої сили перетворює їх в капітал. "Щоб мати капітал, - писав він, - не досить мати гроші, машини, фабрики, сировину тощо, але ці речі мусять давати прибуток і збільшувати капітал, себто в країні мусять бути люди без капіталу, що для прохарчування мусять працювати на капіталістів і власників. Без робітників нема капіталу".
До українського перекладу 24-го розділу першого тому "Капіталу" К Маркса Франко зробив примітку: "Відомо, що Маркс ділить капітал на постійний і змінний, в залежності від того - змінюється чи не змінюється його вартість в процесі виробництва. Отже, машини, сировина, фабричні будівлі і т. д. це капітал сталий, тому що виробництво не вносить змін в загальну суму його вартості. Між тим, інша частина капіталу, якраз та, що йде на наймання і утримання робітника і міститься в понятті заробітної плати, це змінний капітал, тому що в кожному процесі виробництва капіталіст здобуває з нього більше, ніж витратив. Робітник створює вартість більшу, ніж та, яку він одержав в формі заробітної плати".
Про аграрні проблеми.
Свій інтерес до аграрних проблем Франко пояснює тим, що у Галичині ще мало розвинута промисловість, а більш як 80 % людності займається рільництвом. У своїх статтях він розкриває соціально-економічні наслідки аграрної реформи, докладно розповідає про сутність панщини та історію її виникнення, аналізує її скасування як істотне пограбування селянства. Зокрема, Франко звертає увагу на сервітути, платне користування селянами лісами та пасовищами, яке до реформи було безкоштовним.
Володимир Навроцький (1847-1882) - економіст-статистик, публіцист. Через насиченість багатим статистичним матеріалом праці Навроцького (наприклад, "Що нас коштує гротнація", "Класові інтереси і інтереси народу") становлять особливу цінність. їх головна тема - аграрні проблеми пореформеної України. На основі аналізу еволюції земельної власності він показав процес консолідації земельних масивів у руках великих земельних магнатів і роздроблення селянської земельної власності. Він критикує гротнацію - монополію шляхти на виробництво й продаж спиртних напоїв та виступає проти залишків середньовічних форм господарювання.
Погляди Навроцького на економічний розвиток були неоднозначними. З одного боку, він засмучувався через економічну відсталість Галичини, але з іншого, - виступав проти промислового розвитку регіону, який, на його думку, витісняв сільське господарство. З одного боку, він розумів значення торгівлі, а з іншого, - висував ідеї економічного відокремлення українських земель.
Остап Терлецький (1850-1902) - громадсько-політичний діяч, публіцист і літературознавець, - зазначав, що економічна нужда веде людей до морального та духовного занепаду (пияцтво, лінощі тощо). З позиції революційного демократа він пропонував вирішити аграрне питання лише революційним шляхом. Майбутнє суспільства пов'язував із соціалізмом, створенням господарств, заснованих на громадській власності на землю.
Михайло Павлик (1853-1915) - громадський діяч, публіцист, редактор і видавець, - у літературно-популярній формі пояснює сутність понять капітал, товар, гроші, праця тощо, взаємозв'язок приватної власності та експлуатації. Пов'язував майбутнє українського народу з соціалізмом. Вважав основою соціалізму колективну власність громадян та колективне господарювання. Виступав за еволюційний шлях до соціалізму. Розуміючи неможливість реалізації інтересів народу за умов існуючого суспільного устрою, багато уваги приділяв літературним замальовкам утопічного соціалістичного майбутнього.
Економічна думка України радянської доби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Михайло Туган-Барановський (1868-1919)“ на сторінці 2. Приємного читання.
