Вона відображає ту комбінацію даних двох благ, яка утворюється у результаті обміну. Разом з цим ця точка є одночасно і точкою рівноваги, тому що вона відповідає тому станові, коли економічний суб'єкт припинить пошуки більш вигідних комбінацій і задовольниться даним набором благ.
Кожна крива переваг може мати свою точку обміну або рівноваги. Очевидно, якщо припустити існування цілої системи таких кривих або прямих, отримаємо певну множину точок обміну, які будуть відображати те, скільки товарів обміняв би економічний суб'єкт при наявності різних цін або мінових пропорцій. Якщо об'єднати ці точки, то можна отримати криву обміну. На рис. 5.9 вона зображена у вигляді кривої (ЄЄ.-.
Така крива відображає різні комбінації двох благ, які отримує економічний суб'єкт при різних умовах обміну, тобто при різних цінах. Отже, крива обміну є кривою попиту і може бути виведеною із кривих байдужості, що не потребують кількісного виміру значень граничної корисності.
Таким чином, Парето вдалося за допомогою узагальнення емпіричних фактів і застосування математичних методів дослідження розробити апарат кривих байдужості, які не потребують вимірювання корисності, і, завдяки цьому, прийти до висновку, що теорія корисності не є необхідною при конструюванні моделі загальної ринкової рівноваги.
"Поняття кривих байдужості і кривих переваг, - пише вчений, - були введені професором Ф. С. Еджуортом. Він говорив про поняття корисності, яку вважав величиною відомою, і вже із неї виводив визначення цих кривих. Ми перевернули проблему. Ми показали, що, виходячи із кривих байдужості, поняття безпосередньо даного у досвіді, можна прийти до визначення економічної рівноваги, і, далі, до відомих функцій, що відображають корисність, якщо вона існує".
Рис. 5.9. Крива обміну
Теорія загальної ринкової рівноваги.
"Вся теорія економічної рівноваги, - пише Парето, - не залежить від понять корисності, добробуту" . Тому вчений намагається знайти такий критерій оптимального стану економічної системи, який би не вимагав порівнянь індивідуальних сум задоволення. Парето будує модель рівноваги, базуючись на інформації тільки про безпосередні акти вибору економічних суб'єктів.
У обміні оптимум досягається тоді, коли при даних ресурсах, при даному розподілі доходу, при даних цінах і перевагах споживачів спостерігається такий стан розподілу благ, коли ніхто не може покращити своє становище без одночасного погіршення становища іншого учасника обміну. З точки зору споживання цьому критерію відповідає такий стан, коли співвідношення граничних корисностей всіх споживачів дорівнює співвідношенню цін благ.
У виробництві певна його структура при даних ресурсах і техніці є оптимальною тоді, коли збільшення виробництва одного блага не може відбутися без одночасного зниження виробництва іншого блага. Ця оптимальна ситуація виникає тоді, коли граничні продуктивності факторів виробництва у всіх варіантах застосування рівні. Таким чином досягається співпадіння оптимумів споживання і виробництва. Отже, вибір, який необхідно здійснити суспільству для ефективного розміщення ресурсів, має відповідати умові ефективності у виробництві благ при фіксованих запасах ресурсів та умові ефективності у обміні для споживачів благ при їх фіксованих запасах.
Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вільфредо Парето (1848-1923)“ на сторінці 2. Приємного читання.
