Бем-Баверк здійснює спробу класифікувати всі блага за критерієм їх здатності задовольняти потреби людини. До першого порядку були включені самі споживчі блага, до другого - виробничі, що приймають участь у виробництві споживчих благ, у третій - ті. що приймають участь у виробництві благ другого порядку і т. д.
Прикладом відповідності такої класифікації реаліям у вченого виступає формування цінності заліза. Оскільки із заліза виготовляється безліч споживчих благ, які задовольняють різні потреби, мають різні корисності, а значить, і різні цінності, то "цінність одиниці виробничих засобів визначається корисністю і цінністю продукту, який має найменшу корисність серед всіх продуктів, на виробництво яких господарський розрахунок дозволив би вжити цю одиницю виробничих засобів"9. Отже, виробничі блага своєї цінності не мають, оскільки прямо не задовольняють потреби людини. А раз так, то і витрати виробництва мають похідний характер і відображають цінність кінцевої продукції: "не витрати виробництва дають цінність своїм продуктам, а, навпаки, витрати виробництва одержують цінність від своїх продуктів"10. Однак, тут автор вказує на одну важливу деталь: якщо у виробництві використовуються взаємозамінюючі виробничі блага, то їх цінність визначається субституціональною цінністю. Тобто, цінність виробничого блага, яке було заміщено на інше, слід підраховувати, виходячи не з його впливу на кінцевий продукт, а по цінності виробничого блага, яке його замінило у процесі виробництва. Цінність же тих виробничих благ, які не можуть заміщуватись, визначається як різниця між цінністю продукту і субституційною цінністю тих виробничих благ, які можуть замішуватись.
Теорія відсотка
Бем-Баверка ґрунтується на твердженні про те, що благо, яким індивід користується сьогодні, не рівноцінно тому благу, яким він буде користуватись у майбутньому - цінність теперішніх благ завжди більше цінності таких благу майбутньому. Це пов'язано з наступними причинами:
• 1. Людям властива оптимістична позиція: вони, як правило, мають надію на покращення свого життя у майбутньому і тому майбутні блага оцінюють нижче, ніж блага теперішні.
• 2. Люди часто недооцінюють свої майбутні потреби, оскільки не відчувають так гостро їх невідкладність, як теперішніх.
• 3. Люди прагнуть до "окільного" (заснованого на непрямих методах) виробництва в даний момент, ніж до безпосереднього виробництва у майбутньому. Непрямі методи виробництва роблять його більш тривалим у часі, оскільки вони пов'язані із стадіями проміжного характеру, які необхідно пройти до моменту створення готової продукції. І чим довшим є період виробництва, тим більше кінцевої продукції виробляється. Саме тому майбутні блага, вироблені більш продуктивними "окільними" методами, мають більш низьку цінність.
Отже, відсоток виникає у результаті впливу фактора часу на цінність благ. "Люди обмінюють певну суму майбутніх зобов'язань, - пише Бем-Баверк, - на меншу суму грошей, так як споживчі блага, які можна придбати за ці гроші сьогодні, вони цінують точно так, як більшу кількість тих самих благ у майбутньому".
Джон Бейтс Кларк (1847-1938)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)“ на сторінці 2. Приємного читання.
