• 4) державне інвестування у виробничі потужності, але "... державні капіталовкладення неприйнятні для монополістичного капіталу ... , де інвестиції стримуються політикою максимізації прибутку... Уряду дозволяється вкладати свої кошти лише в такі області, які ще далекі від стадії комерційного використання..." ;
• 5) можливість крупних державних видатків на невиробничі цілі (військові, зростання непродуктивних працівників, нагромадження непотрібних запасів).
Таким чином, "... в умовах монополій і олігополій як споживання, так і приватні капіталовкладення досить строго визначаються потребами максимізації прибутків. А природа й обсяг державних видатків не менш жорстко визначаються соціальною основою і функцією держави у капіталістичному суспільстві. Через це у капіталістичній системі не можна чекати ні максимального зростання продукції, що раціонально розподіляється між капіталовкладеннями й споживанням, ні встановлення заздалегідь продуманого обсягу виробництва при зниженні тягаря роботи".
Єдиним раціональним варіантом вирішення цієї проблеми, робить висновок Берен, є соціалістичне економічне планування. Можливість його запровадження передбачає наступні кроки: а) мобілізацію потенційних економічних надлишків країни шляхом експропріації власності зарубіжних і вітчизняних капіталістів, за рахунок чого підвищується фактичний економічний надлишок; б) визначення державою за допомогою планових органів частки споживання й нагромадження у сукупному продукті; в) розробка напрямків ефективного використання економічного надлишку.
Тема 5. Неокласична економічна теорія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поль Берен (1909-1964)“ на сторінці 2. Приємного читання.
