Сміт виділяє природну ціну товару, тобто грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї. Природна ціна "... як би представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів. Різноманітні випадкові обставини інколи можуть тримати їх на значно вищому ріні і дещо знижувати їх порівняно з нею. Проте якими б не були перешкоди, які відхиляють ціни від цього стійкого центру, вони постійно тяжіють до нього". Тим самим Сміт започаткував дослідження конкретних факторів, що викликають відхилення цін від вартості. Одним з таких факторів він вважав зміну продуктивності праці економічних суб'єктів.
Окрім основного визначення вартості як втіленої у товарі кількості праці, Сміт формулює і друге поняття, стверджуючи, що вартість визначається кількістю праці, яку необхідно витратити для того, щоб купити даний товар. Законом товарного обміну є еквівалентність - обмінюються товари, в яких втілена однакова кількість праці. Тому, на думку Сміта, виробник товару купує при обміні свого товару на інший рівну кількість праці, а, отже, з однаковим успіхом можна визначати вартість товарів як витраченою працею, так і працею, що купується.
Аналізуючи складові ціни товару, вчений виділяє два принципово відмінних суспільства, в яких відбувається формування вартості товару. Перше, так зване "суспільство первісне і мало розвинуте" характеризується тим, що "... весь продукт праці належить робітнику, і кількість праці, яка звичайно витрачається на придбання або виробництво якого-небудь товару, представляє собою єдину умову, що визначає кількість праці, яка може бути купленою, придбаною в розпорядження або обміняною на нього". Друге, більш розвинуте суспільство відзначається тим, що "... вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається на дві частини, з яких одна йде на оплату прибутку їх підприємця на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів, та заробітну плату". Окрім цих двох частин вартості, Сміт в якості третьої складової частини розглядає ренту, тому що робітник в умовах приватної власності на землю повинен "... віддати землевласнику частину того, що збирає або виробляє його праця". Таким чином, в умовах більш розвинутого суспільства "...заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, рівно як і всякої мінової вартості" .
Теорія доходів.
Сміт розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент, як вторинний дохід.
Заробітна плата визначається вченим як вартість засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. її нижньою межею Сміт вважає фізичний прожитковий мінімум. Заробітна плата майже не перевищує його у країнах з депресивною економікою. У країнах з економічним піднесенням заробітна плата включає крім фізичного мінімуму певний надлишок, обсяг якого визначається нормами споживання, традиціями і культурою.
Спираючись на екзотеричний метод, Сміт визначає заробітну плату як ціну праці робітника. Він вважає, що стихійний ринковий механізм утримує заробітну плату на певному рівні, обмежуючи відхилення фактичної заробітної плати від цього рівня. Значне підвищення заробітної плати викликає зростання народжуваності і приводить до збільшення пропозиції праці і конкуренції між робітниками. Внаслідок цього нормальний рівень заробітної плати знижується, що у подальшому супроводжується зниженням народжуваності, пропозиції праці і посиленням конкуренції між роботодавцями. Це, в свою чергу, буде викликати підвищення заробітної плати. Окрім цього, на думку Сміта, рівень заробітної плати може змінюватися і під впливом класової боротьби робітників. "Розмір звичайної заробітної плати, - стверджує вчений, - залежить всюди від договору між...двома сторонами, інтереси яких зовсім не тотожні. Робітники хочуть отримати якомога більше, а господарі хочуть давати якомога менше. Перші намагаються зговоритися до того, щоб підняти заробітну плату, останні ж - щоб її понизити". Сам вчений був поборником встановлення більш високої заробітної плати, виходячи із принципу матеріальної зацікавленості, стимулювання зростання продуктивності праці і, відповідно, зростання багатства нації.
Прибуток Сміт тлумачить як різницю між доданою працею вартістю та заробітною платою і, одночасно, як природну винагороду підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати. У тодішньому суспільстві вчений відмічав наявність тенденції норми прибутку до зниження, вказуючи, що прибуток є, зазвичай, більш низьким у більш розвинутих країнах. Дану тенденцію Сміт пов'язує з тим, що у багатих країнах, де є високим темп економічного розвитку, утворюється надлишок капіталу, який викликає зростання конкуренції і зниження доходності.
Ренту Сміт вважає особливим доходом, який формується виключно у землеробстві і є нетрудовим надлишком вартості над заробітною платою робітників і середнім прибутком фермера. Подібно до промислового прибутку, земельна рента, на думку Сміта, є відрахуванням із продукту праці, яка була витрачена на обробку землі. "Як тільки земля стає приватною власністю, - пише Сміт, - земельний власник вимагає борг майже із всякого продукту, який робітник може виростити на цій землі, або зібрати з неї. Його рента складає перше відрахування із продукту праці, витраченого на обробку землі". Поряд з цим, Сміт вбачає у ренті також природну винагороду землевласника за надання права користуватися землею.
Відсоток визначається вченим як частина прибутку промисловця і, одночасно, як природна винагорода грошового капіталу. Сміт розглядає відсоток з грошей, як похідний дохід, який виплачується або із прибутку, або з якого-небудь іншого джерела доходів. За виключенням випадку, коли відсоток виплачує позичальник із свого власного або чужого капіталу, і того випадку, коли він є відрахуванням із заробітної плати, відсоток представляє собою частину прибутку або ренти. Середня ж норма відсотку визначається Смітом як середня норма прибутку.
Теорія капіталу і відтворення.
У одних випадках Сміт тлумачить капітал як вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці, а в інших - як запаси, що призначені для подальшого виробництва. Капітал - це сила, що тяжіє над працею у розвинутому суспільстві, а не у простому товарному виробництві. Нагромадження капіталу вчений вважав головною умовою збільшення багатства суспільства, причому особливу роль у цьому відіграє заощадливість, а не марнотратство. Капітал, на думку Сміта, виконує важливу роль у суспільстві - створює фонд розширеного відтворення.
На основі тлумачення капіталу як запасів, необхідних для розвитку виробництва, Сміт вводить до наукового обігу терміни "основний" та "оборотний" капітал, даючи їм наступне визначення:
• а) основний капітал - частина капіталу, що приносить прибуток "без переходу від одного власника до іншого, або без подальшого обігу" і включає в себе:
– o машини та інші засоби виробництва;
– o будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;
– o заходи по покращенню землі;
– o трудові навички та здібності;
• б) оборотний капітал - та частина капіталу, яка "постійно йде від власника в одній формі та повертається до нього в іншій". Включає в себе:
– o гроші;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зріла класична політекономія“ на сторінці 2. Приємного читання.
