Зріла класична політекономія

Історія економічних вчень

Сміт виділяє природну ціну товару, тобто грошовий вираз вартості, та ринкову, яка може значно відхилятися від природної, проте все ж таки тяжіє до неї. Природна ціна "... як би представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів. Різноманітні випадкові обставини інколи можуть тримати їх на значно вищому ріні і дещо знижувати їх порівняно з нею. Проте якими б не були перешкоди, які відхиляють ціни від цього стійкого центру, вони постійно тяжіють до нього". Тим самим Сміт започаткував дослідження конкретних факторів, що викликають відхилення цін від вартості. Одним з таких факторів він вважав зміну продуктивності праці економічних суб'єктів.

Окрім основного визначення вартості як втіленої у товарі кількості праці, Сміт формулює і друге поняття, стверджуючи, що вартість визначається кількістю праці, яку необхідно витратити для того, щоб купити даний товар. Законом товарного обміну є еквівалентність - обмінюються товари, в яких втілена однакова кількість праці. Тому, на думку Сміта, виробник товару купує при обміні свого товару на інший рівну кількість праці, а, отже, з однаковим успіхом можна визначати вартість товарів як витраченою працею, так і працею, що купується.

Аналізуючи складові ціни товару, вчений виділяє два принципово відмінних суспільства, в яких відбувається формування вартості товару. Перше, так зване "суспільство первісне і мало розвинуте" характеризується тим, що "... весь продукт праці належить робітнику, і кількість праці, яка звичайно витрачається на придбання або виробництво якого-небудь товару, представляє собою єдину умову, що визначає кількість праці, яка може бути купленою, придбаною в розпорядження або обміняною на нього". Друге, більш розвинуте суспільство відзначається тим, що "... вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається на дві частини, з яких одна йде на оплату прибутку їх підприємця на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів, та заробітну плату". Окрім цих двох частин вартості, Сміт в якості третьої складової частини розглядає ренту, тому що робітник в умовах приватної власності на землю повинен "... віддати землевласнику частину того, що збирає або виробляє його праця". Таким чином, в умовах більш розвинутого суспільства "...заробітна плата, прибуток, рента є трьома першоджерелами доходу, рівно як і всякої мінової вартості" .

Теорія доходів.

Сміт розрізняє заробітну плату, прибуток, ренту, які називає первісними доходами, та процент, як вторинний дохід.

Заробітна плата визначається вченим як вартість засобів існування, необхідних для життя робітника та виховання дітей, що замінять його на ринку праці. її нижньою межею Сміт вважає фізичний прожитковий мінімум. Заробітна плата майже не перевищує його у країнах з депресивною економікою. У країнах з економічним піднесенням заробітна плата включає крім фізичного мінімуму певний надлишок, обсяг якого визначається нормами споживання, традиціями і культурою.

Спираючись на екзотеричний метод, Сміт визначає заробітну плату як ціну праці робітника. Він вважає, що стихійний ринковий механізм утримує заробітну плату на певному рівні, обмежуючи відхилення фактичної заробітної плати від цього рівня. Значне підвищення заробітної плати викликає зростання народжуваності і приводить до збільшення пропозиції праці і конкуренції між робітниками. Внаслідок цього нормальний рівень заробітної плати знижується, що у подальшому супроводжується зниженням народжуваності, пропозиції праці і посиленням конкуренції між роботодавцями. Це, в свою чергу, буде викликати підвищення заробітної плати. Окрім цього, на думку Сміта, рівень заробітної плати може змінюватися і під впливом класової боротьби робітників. "Розмір звичайної заробітної плати, - стверджує вчений, - залежить всюди від договору між...двома сторонами, інтереси яких зовсім не тотожні. Робітники хочуть отримати якомога більше, а господарі хочуть давати якомога менше. Перші намагаються зговоритися до того, щоб підняти заробітну плату, останні ж - щоб її понизити". Сам вчений був поборником встановлення більш високої заробітної плати, виходячи із принципу матеріальної зацікавленості, стимулювання зростання продуктивності праці і, відповідно, зростання багатства нації.

Прибуток Сміт тлумачить як різницю між доданою працею вартістю та заробітною платою і, одночасно, як природну винагороду підприємця, залишок після виплати ренти і заробітної плати. У тодішньому суспільстві вчений відмічав наявність тенденції норми прибутку до зниження, вказуючи, що прибуток є, зазвичай, більш низьким у більш розвинутих країнах. Дану тенденцію Сміт пов'язує з тим, що у багатих країнах, де є високим темп економічного розвитку, утворюється надлишок капіталу, який викликає зростання конкуренції і зниження доходності.

Ренту Сміт вважає особливим доходом, який формується виключно у землеробстві і є нетрудовим надлишком вартості над заробітною платою робітників і середнім прибутком фермера. Подібно до промислового прибутку, земельна рента, на думку Сміта, є відрахуванням із продукту праці, яка була витрачена на обробку землі. "Як тільки земля стає приватною власністю, - пише Сміт, - земельний власник вимагає борг майже із всякого продукту, який робітник може виростити на цій землі, або зібрати з неї. Його рента складає перше відрахування із продукту праці, витраченого на обробку землі". Поряд з цим, Сміт вбачає у ренті також природну винагороду землевласника за надання права користуватися землею.

Відсоток визначається вченим як частина прибутку промисловця і, одночасно, як природна винагорода грошового капіталу. Сміт розглядає відсоток з грошей, як похідний дохід, який виплачується або із прибутку, або з якого-небудь іншого джерела доходів. За виключенням випадку, коли відсоток виплачує позичальник із свого власного або чужого капіталу, і того випадку, коли він є відрахуванням із заробітної плати, відсоток представляє собою частину прибутку або ренти. Середня ж норма відсотку визначається Смітом як середня норма прибутку.

Теорія капіталу і відтворення.

У одних випадках Сміт тлумачить капітал як вартість, що дає приріст завдяки експлуатації найманої праці, а в інших - як запаси, що призначені для подальшого виробництва. Капітал - це сила, що тяжіє над працею у розвинутому суспільстві, а не у простому товарному виробництві. Нагромадження капіталу вчений вважав головною умовою збільшення багатства суспільства, причому особливу роль у цьому відіграє заощадливість, а не марнотратство. Капітал, на думку Сміта, виконує важливу роль у суспільстві - створює фонд розширеного відтворення.

На основі тлумачення капіталу як запасів, необхідних для розвитку виробництва, Сміт вводить до наукового обігу терміни "основний" та "оборотний" капітал, даючи їм наступне визначення:

• а) основний капітал - частина капіталу, що приносить прибуток "без переходу від одного власника до іншого, або без подальшого обігу" і включає в себе:

  – o машини та інші засоби виробництва;

  – o будівлі, призначені для торгово-промислових цілей;

  – o заходи по покращенню землі;

  – o трудові навички та здібності;

• б) оборотний капітал - та частина капіталу, яка "постійно йде від власника в одній формі та повертається до нього в іншій". Включає в себе:

  – o гроші;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економічних вчень» автора Тарасевич В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зріла класична політекономія“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет i метод історії економічних вчень

  • Тема 2. Ранні економічні погляди

  • Стародавній Вавилон

  • Стародавній Китай

  • Економічні вчення античної Греції

  • Економічні погляди Стародавнього Риму

  • Економічні погляди епохи середньовіччя

  • Економічні погляди каноністів.

  • Арабське середньовіччя.

  • Економічна теорія меркантилізму

  • Тема 3. Класична політична економія

  • Рання класична політекономія: англійська та французька доктрини

  • Франсуа Кене (1694-1774)

  • Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781)

  • Зріла класична політекономія
  • Давид Рікардо (1772-1823)

  • Пізня класична політекономія

  • П'єр Жозеф Прудон (1809-1865)

  • Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

  • Томас Роберт Мальтус (1766-1834)

  • Жан Батіст Сей (1767-1832)

  • Тема 4. Марксистський напрямок економічної думки

  • Карл Маркс (1818-1883)

  • Розвиток ідей марксизму наприкінці XIX - початку XX ст.

  • Карл Каутський (1854-1938)

  • Марксистська політична економія в Радянській Росії та СРСР

  • Поль Берен (1909-1964)

  • Тема 5. Неокласична економічна теорія

  • Витоки неокласики: австрійська і американська школи

  • Фрідріх фон Візер (1851-1926)

  • Ойген фон Бем-Баверк (1851-1919)

  • Джон Бейтс Кларк (1847-1938)

  • Кембріджська школа і започаткування мікроекономіки

  • Математична школа

  • Леон Вальрас (1834-1910)

  • Вільфредо Парето (1848-1923)

  • Неокласична теорія епохи регульованої ринкової економіки

  • Артур Лаффер (народився у 1940 р.)

  • Тема 6. Кейнсіанство та його еволюція

  • Неокейнсіанство

  • Кейнсіансько-неокласичний синтез

  • Посткейнсіанство

  • Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

  • Монетарне посткейнсіанство.

  • Нове кейнсіанство

  • Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)

  • Тема 7. Інституціоналізм

  • Класичний інституціоналізм

  • Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

  • Новий інституціоналізм

  • Уолт Уїтмен Ростоу (1916-2003)

  • Денієль Белл (1918-2011)

  • Джеффрі Ходжсон

  • Неоінституціоналізм

  • Олівер Ітон Уільямсон (народився у 1932 р.)

  • Еліонор Остром (1933-2012)

  • Джеймс Макгілл Б'юкенен (1919-2013)

  • Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

  • Інститут людини в сучасних економічних дослідженнях

  • Тема 8. Еволюція економічної думки України

  • Іван Вишенський (1545/50 - 20-ті рр. XVII ст.)

  • Феофан (Єлеазар) Прокопович (1681-1736)

  • Економічна думка України XIX - початку XX ст.

  • Михайло Драгоманов (1841-1895)

  • Тихін Степанов (1795-1847)

  • Євген Слуцький (1880-1948)

  • Михайло Туган-Барановський (1868-1919)

  • Економічна думка України радянської доби

  • Олександр Чаянов (1888-1939)

  • Анатолій Покритан (1920-2003)

  • Економічна думка української діаспори

  • Людвіг фон Мізес (1881-1973)

  • Аарон Директор (1901-2004)

  • Роза Фрідмен (1910-2009)

  • Економічна думка незалежної України

  • Концепції державного регулювання в перехідній економіці

  • Інституціональні перетворення та економіко-правові аспекти господарювання

  • Фінансові та монетарні аспекти економічного розвитку

  • Регіональна економіка та економіка природокористування

  • Світова економіка та проблеми міжнародної економічної інтеграції

  • Економічна безпека та оборонна економіка