Розділ «Тема 7. Формування портфеля заходів санації підприємства»

Вирішення питань поділу повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів пов'язано з формуванням структури підприємства, що відбиває склад і взаємозв'язок його підрозділів. Слід зазначити, що жоден тип організаційної структури не є обов'язковим для тих чи інших підприємств на всіх етанах їхнього росту і розвитку. Проте, при цьому один принцип підприємства має універсальне значення: для забезпечення ефективності управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

Центр відповідальності - це підрозділ підприємства, де відповідальною особою (менеджером) контролюється поява витрат, одержання прибутку, використання інвестованого прибутку.

Рис. 7.2 дає опис суті - внутрішнього змісту кожного центру відповідальності.

Рис. 7.1. Класифікація витрат за категоріями

Рис. 7.2. Класифікація центрів відповідальності підприємства

Значимість цього процесу обумовлена наступними причинами:

1. Необхідністю інформування відповідального менеджера, здатного реагувати на сформовану ситуацію і приймати конкретні рішення;

2. Необхідністю оцінки якості прийнятих рішень менеджерами центрів відповідальності, з боку вищого керівництва підприємства.

З вищевикладеного випливає, що менеджери центрів відповідальності здійснюють контроль стосовно підзвітних їм центрах, з одного боку, а з іншого боку, їхня діяльність також піддається контролю вищим керівництвом.

Виходячи з того, що за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, представляється можливим визначити види інформації з кожного елемента витрат у межах кожної зі сфер відповідальності. Для кожного складового елемента витрат, відповідальність за які несе конкретний менеджер, визначається нормативна (планова) величина витрат. По центрах відповідальності збираються і повідомляються зведення про фактичні витрати. Зіставлення нормативних (планових) і фактичних витрат дозволяє відповідальним менеджерам оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянці. Інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центру відповідальності. Отже, управління бізнес-процесами в сучасних умовах потребує комплексного вирішення багатьох проблем, обумовлених як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. До основних факторів слід віднести динамічність макроекономічної ситуації в Україні, посилення впливу на українську економіку процесів, що проходять у міжнародній фінансово-економічній сфері, кризові явища, загострення внутрішньої конкурентної ситуації, а також невизначеність у правовій сфері управління бізнесом.

У сучасних умовах одним з основних внутрішніх факторів невизначеності та ризику для бізнесменів є неповна інформація як про поточний стан, так і про перспективи власного бізнесу, що може призводити до кризових явищ в управлінні підприємством, а іноді й до його банкрутства.

Ці обставини потребують формування нових підходів до управління та інструментів їх впровадження, які:

o дозволяють прояснити ускладнюючі проблеми підприємства;

o надають своєчасно сигнали для прийняття заходів;

o забезпечать інформаційну підтримку управління бізнес-процесами по встановленим цілям;

o допоможуть "розшити" вузькі місця на підприємства чи в підприємства з орієнтацією на перспективу.

Зростають вимоги до системи інформаційної підтримки менеджменту: вона винна не тільки забезпечити керівництво інформацією про поточний стан страв, але й прогнозувати подальші події при чи тихнув інших змінах внутрішнього чи зовнішнього середовища.

За останні десятиріччя відбулись досить суттєві зміни в системі виробництва та управління. Для підприємств технічні проблеми перестали бути першочерговими порівняно з проблемами збуту продукції, фінансовими потоками та їх найбільш ефективним використанням, людськими ресурсами. Ефективність управління все в більшому ступені залежить від врахування швидких і непередбачуваних змін зовнішнього середовища, його непередбачуваних, кон'юнктури ринку i примх споживачів, з одного боку, та раціонального використання ресурсів підприємства - з іншого.

Усвідомлення необхідності змін у системах виробництва i управління відбулось у середині 80-х років, коли соціалістична система опинилась у кризовому стані. Серед економістів велись дискусії про шляхи виходу з кризи та підвищення ефективності виробництва. Це не могло не позначитись на дослідженнях з проблем бухгалтерського обліку, зокрема обліку ефективності виробництва.

Такі дослідження з'явились як реакція на запити системи управління та розуміння того, що роль обліку не обмежується збором інформації для складання звітності, а служить засобом управління господарською діяльністю. На жаль, вони носили чисто теоретичний характер, обмежуючись постановкою обліку ефективності виробництва взагалі і не були доведені до стадії практичних рекомендацій.