Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

1.1. Економічний механізм виникнення кризового стану виробничих систем

Термін "криза" походить від грецького слова "crisis", яке означає "вирок з якого-небудь питання або рішення в сумнівній ситуації". Також може означати "вихід, вирішення конфлікту". В цьому значенні даний термін знаходить найчастіше застосування у Гіппократа й медичній практиці, де трактується як вирішальна фаза проходження хвороби. В цьому значенні про кризу говорять тоді, коли хвороба посилює інтенсивність, переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю. Лаконічне формулювання дано Козеллеком: криза - це "ледве вимірюваний переломний момент, при якому рішенням є або смерть, або життя".

Класична економічна категорія "кризи" означає небажану і драматичну фазу в економічній системі. Каталізатором кризових процесів є коливання і негативні явища, що відбуваються в соціально-економічному житті суспільства. В цьому значенні поняття кризи довгий час посідало місце в схемі теорій кон'юнктури і розвитку економіки. Тому "класичне визначення" кризи було замінено більш багатозначним поняттям "економічна криза".

Представники класичного напряму по-різному характеризують кризу. Так, Дж Ст. Міль характеризує кризу таким чином, - "криза..., коли погляди зазнають серйозних змін". Таке визначення кризи дозволяє припустити, що йдеться про тимчасовий інтервал, протягом якого відбувається переродження або реструктуризація підприємства.

Дж. М. Кейнс говорив про кризу як про "катастрофічне падіння інвестицій, скорочення господарської активності і масові звільнення".

Н. Д. Кондратьєв називав кризу рецесією - "тимчасовою фазою, протягом якої відбувається спад господарської активності".

Є. Б. Яковлєва. називає кризу "фазою падіння".

За теорією Л. Троцького та сучасних неомарксистів, криза характеризується як "стан уповільнення розвитку, наступний за станом прискорення".

Вчені сучасної західної неокласичної школи (Дж. Хікс, Дж. Дьюзенбері) вважають, що кризи є "наслідком випадкових дій, імпульсів або шоків на економічну систему, що і викликає дисбаланси у фінансових і економічних відносинах учасників господарських процесів". При цьому вони акцентують увагу на тому, що характерною особливістю кризи є періодичність її появи.

Цікавий підхід до визначення єства кризи можна знайти в роботах Ж. Сисмонді й Р. Хоутрі. На їх думку, структуру кризи утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в ній в процесі взаємодії. Один з них - руйнівний, другий - творчий, але обидва є складовими елементами економічного циклу.

Про економічну кризу, за визначенням Мерсера, йдеться в тому випадку, якщо "виникає небажаний стан економічних відносин, нестерпне критичне становище великих верств населення і галузей економіки".

Сомбарта визначає економічну кризу як "економічно негативне явище, при якому масово виникає небезпека для економічного життя, дійсності".

П. Самуельсон асоціював кризу з рівноважним станом. Рівновага за його визначенням - це "такий стан, при якому зберігається здібність господарської системи до саморегулювання". Виходячи з наведеного, криза представляє ситуацію, коли у менеджерів обмежені можливості до внутрішньо-фірмового регулювання господарського процесу.

Звідси витікає, що криза підприємства є переломним моментом в послідовності процесів, подій і дій. Проте, як видно, серед економістів немає єдності поглядів щодо природи кризових явищ і об'єктів управління ними.

Під економічним механізмом прийнято розуміти ланцюг послідовних взаємозалежних економічних явищ. Як і всякий економічний механізм, механізм виникнення кризового стану "запускається" суб'єктами, що ініціюють вихідні економічні явища. Під впливом цих вихідних явищ починається процес проходження (без додаткового імпульсу) одного за іншим у визначеній послідовності низки взаємозалежних економічних явищ (ефект падаючого доміно), наприкінці якої настає завершальне явище - кризовий стан.

У якості вихідних чинників можуть виступати численні і різноманітні за характером і силою початкового імпульсу економічні явища, що ініціюються агентами як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Глибина кризового стану і тривалість періоду, протягом якого він настає, залежить від:

o співвідношення кількості і сили вихідних економічних явищ;

o числа і ступеня впливу агентів зовнішнього і внутрішнього середовища;