Розділ «7.4. Санація та банкрутство як методи антикризового управління підприємством»

Економіка будь-якої сучасної держави не може ефективно функціонувати без діючих механізмів, що дозволяють, з одного боку, вивести з ринку збанкрутілі підприємницькі структури, що не мають перспектив розвитку й не відповідні до системи економічних відносин, які склалися, з іншого боку - запобігти банкрутству, забезпечити успішну роботу цих структур.

У світовому господарському житті одним з основних елементів регулювання ринкових відносин є інститут неплатоспроможності й банкрутства, що істотно впливає на рівень соціально-економічного розвитку суспільства, мінімізуючи негативні прояви ринкової економіки, гарантуючи захист інтересів господарюючих суб'єктів шляхом досягнення оптимального балансу між інтересами боржника, кредиторів і суспільства.

Накопичений закордонними економічними системами досвід законодавчого регулювання неспроможності й банкрутства, навіть якщо він не завжди застосовний в Україні, має велике практичне значення для цілей удосконалювання вітчизняного законодавства про неспроможність.

Інститут неспроможності (банкрутства) в Україні активно розвивається, однак ще порівняно молодий і далекий від досконалості.

Його позитивне значення пов'язане з тим, що інститут неспроможності дозволяє вивести з господарського обороту нежиттєздатні організації, що сприяє поліпшенню економічної ситуації в країні.

З іншого боку, інститут неспроможності в Україні характеризують наступні негативні фактори:

1) допускається можливість використання механізму банкрутства як інструмента переділу власності;

2) український інститут неспроможності базується на принципі негайного задоволення вимог усіх кредиторів у повному обсязі, що робить практично неможливим поновлення платоспроможності боржника, який терпить тимчасові труднощі, проте має потенціал розвитку;

3) допускається можливість розпродажу майна неспроможних боржників вроздріб, що найчастіше призводить до припинення їхньої діяльності й ліквідації;

4) українське законодавство про неспроможність дозволяє порушити процедуру банкрутства відносно організації, якщо вимоги кредиторів не задоволені протягом трьох місяців і в сукупності становлять не менш ніж тридцять тисяч грн. Таким чином, великі промислові організації, у тому числі й стратегічні, поставлені в однакові умови з організаціями малого бізнесу, що, як показує практика, дозволяє несумлінним кредиторам ініціювати процедури банкрутства з метою придбання їхнього майна за ціною нижче ринкової;

5) строки проведення відбудовних і реабілітаційних процедур відносно неспроможних боржників не дозволяють проводити великомасштабні заходи щодо перепрофілювання виробництва, реструктуризації організації. Вони також єдині для всіх господарюючих суб'єктів незалежно від видів діяльності, обсягів виробництва й реалізації, сум податкових платежів у бюджет, чисельності персоналу, що зменшує можливість відновлення платоспроможності великих боржників через масштабність заходів у встановлений термін і чревате соціально-економічними наслідками.

З метою вдосконалювання законодавства про банкрутство й подолання негативних аспектів практичного застосування інституту неспроможності в Україні, вбачається за доцільне наступне:

o змінити критерії неспроможності. На наш погляд, доцільно збільшити строк прострочення виконання грошового зобов'язання до 6 місяців. При цьому необхідно диференціювати мінімальну заборгованість залежно від розмірів організації, обсягів продукції, що випускається, соціально-економічного значення, галузевої приналежності, що дозволить взяти до уваги особливості кожного окремо взятого господарюючого суб'єкта, дасть додатковий час для виконання боржником своїх обов'язків, зменшить число замовлених банкрутств. Ранжирування суми боргу не дасть окремим господарюючим суб'єктам вийти зі сфери дії законодавства про банкрутство;

o змінити строки здійснення реабілітаційних і відбудовних процедур з 17 місяців до 5 років (для найбільших, соціально й стратегічно значимих - до 10 років);

o заборонити в рамках процедур банкрутства розпродаж підприємства вроздріб;

o посилити порядок порушення справи про банкрутство відносно неспроможних боржників, використовувати процедуру банкрутства як надзвичайний захід, застосовуючи досудову санацію як спосіб відновлення платоспроможності боржника і врегулювання заборгованості.

Запропоновані заходи дозволять змістити акцент із першочергового задоволення вимог кредиторів на користь збереження організації-боржника і враховувати в справах про банкрутство інтереси самої неспроможної організації, її кредиторів, персоналу й суспільства в цілому.

Велике значення для запобігання неспроможності (банкрутства) має правильна класифікація причин кризового стану. В результаті проведеного порівняльного аналізу й дослідження підходів до класифікації причин неспроможності (банкрутства) організацій дана класифікація причин кризового стану українських організацій, в основу побудови якої покладено розподіл причин неспроможності на зовнішні й внутрішні. Більш глибоке дослідження причин неспроможності (банкрутства) українських господарюючих суб'єктів дозволило зробити висновок про те, що для України, на відміну від закордонних країн, основними причинами кризового стану є зовнішні умови. Масове банкрутство українських організацій - результат трансформаційної кризи, яка виникла у зв'язку з переходом від одного суспільного ладу до іншого, від планової системи господарювання до ринкової. В цих умовах можна констатувати особливий характер причин неспроможності українських господарюючих суб'єктів і, як наслідок, неможливість вирішення проблеми неспроможності винятково на мікро-рівні. В цьому зв'язку необхідні серйозні корективи чинного механізму банкрутства в нашій країні. При порушенні справи про банкрутство до кожного неспроможного боржника повинен бути індивідуальний підхід. Це дозволить:

1) законодавцю визначити пріоритетні напрямки для завершення реформ української економіки;