TextBook Стратегічне планування - це одна з функцій управління, яка являє собою процес вибору цілей підприємства і шляхів їхнього досягнення; воно забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції підприємства, мотивації і контролю орієнтовані на опрацювання стратегічних планів.
Таблиця 7.1. Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу
| Ознака | Оперативний | Стратегічний |
| Орієнтація | В основному внутрішнє середовище підприємства | Зовнішнє середовище підприємства |
| Ціль | Забезпечення прибутковості і ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно-наслідкових зв'язків при зіставленні виторгу від реалізації і витрат | Забезпечення виживання, Проведення антикризової політики, недопущення виникнення банкрутства, Направленість на потенціал успіху. |
| Задачі | Керівництво при плануванні і розробці бюджетів (поточне і оперативне планування). Визначення "вузьких" і пошук "слабких" місць для тактичного керівництва. Визначення всієї сукупності підконтрольних показників у відповідності з установленими поточними цілями. Порівняння планових і фактичних показників підконтрольних результаті в і витрат з метою виявлення причин, винуватців і відхилень Аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів. Мотивація і створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень | Встановленні кількісних і якісних цілей підприємства Відповідальність за стратегічне планування Розробка альтернативних стратегій Визначення критеріїв зовнішніх і внутрішніх умов, що лежать в основі стратегічних планів. Визначення "вузьких" і пошук "слабких" місць Визначення основних підконтрольних показників у відповідності із встановленими стратегічними цілями. Порівняння планових і фактичних значень під контрольних показників з метою виявлення причин, винуватих і наслідків даних |
Оперативні методи і стратегічне планування були (після світової енергетичної кризи 1973 р.) доповнені стратегічними методами управління, що взаємно доповнили один одне. Відкритий стиль управління, що спирається на сучасну техніку, уможливив пошук нових перспектив, підсилив творчий підхід і відповідальність, мобілізував нематеріальні мотивуючі цілі корпорацій.
Оперативні і стратегічні методи підсилюють вплив менеджменту на підтримку фінансової рівноваги й існування підприємства. Стратегічне управління підприємствами - це можливість моментального розпізнавання, на відміну від конкурентів, стратегічних "вузьких місць" економічного росту по іншу сторону тимчасового обрію і своєчасна розробка відповідних контрзаходів з управління.
Формування ефективних методів стратегічного й оперативного контролінгу для першого рівня управління на базі попереднього досвіду тривають 3 - 5 років. Рекомендується починати цю роботу заздалегідь, оскільки в критичні періоди часто відчувається дефіцит ліквідних засобів, часу, кваліфікованих працівників, що потім призводить до управлінських помилок.
Методи оперативного контролінгу служать контролеру (а в середніх підприємствах функції контролера виконують керівники підприємства, керівники фінансового відділу або відділу обліку) засобом активного управління прибутком, виявлення й усунення оперативних "вузьких місць" у сфері постачання, виробництва, реалізації й управління.
Контролінг служить надійним інструментом стратегічного управління як в частині стратегічного планування, так і в реалізації антикризових стратегій поруч зі SWÜT-аналізом та іншими методами дослідження стану підприємства, оточуючого середовища.
Отже, основне призначення контролінгу полягає в орієнтації системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей. Контролінг при цьому є складною конструкцією, що поєднує в собі різні елементи функцій управління і, що використовує їх у рішенні задач оперативного і стратегічного характеру. Унаслідок цього контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні і майбутньому, комплектний підхід до виявлення і рішення проблем, що встають перед корпорацією.
Говорячи про контролінг в цілому як про систему управління прибутком, не можна не згадати про витрати, віднесенні чи плановані у результаті здійснення господарської діяльності підприємства. За розміри витрат на підприємства несуть відповідальність менеджери різних рівнів управління (центрів відповідальності). Отже, основними об'єктами контролінгу є "витрати" і "центри відповідальності".
Витрати - саме невизначене слово в управлінні, що визначається сумою витрат, понесених корпорацією (господарюючим суб'єктом) у момент придбання товарів чи послуг. Воно вживається в безлічі різних значень. Слово (вартість, витрати) здобуває більш точне значення, коли воно супроводжується визначенням: прямі витрати; непрямі витрати тощо.
Класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як керувати витратами, і які вигоди вони за собою спричинять. Підстави для обліку витрат можуть бути наступні:
o необхідність виміру прибутку шляхом порівняння доходів з витратами;
o контроль відповідності витрат встановленим нормам (планам). Серед фахівців, що досліджують проблеми контролінгу, немає єдиної думки щодо класифікації витрат. Цікавий і найбільш обґрунтований підхід до класифікації витрат реалізує С. Ф. Голов. Він виділяє три напрямки класифікації, в основу яких покладений принцип: різні витрати для різних цілей. Унаслідок чого відбувається групування витрат по відповідним цілям:
1) оцінка запасів і визначення фінансових результатів;
2) прийняття рішень;
3) контроль виконання.
На це ж звернено увагу в роботі "Контролінг - як інструмент управління корпорацією" під редакцією Данилочкіної Н. Г. "Ціль класифікації витрат - виділити із загальної маси релевантну частину (частина, на яку можна вплинути в даний момент). Тому, спосіб класифікації буде залежати від конкретної задачі, що поставлена перед керівником. Отже. класифікація витрат повинна бути пов'язана зі специфікою конкретних задач".
Приймаючи в увагу вищевикладене. відзначимо, що служби управління і виробничих підрозділів мають потребу в самій різній інформації, згрупованої різним способом. Система класифікації інформації для нестатків оперативного управління ґрунтується на наступних принципах: класифікація витрат по категоріях; класифікація витрат по центрах відповідальності (структурних підрозділах підприємства).
Вищенаведена інформація свідчить про те, що різні категорії витрат існують не окремо один від одного, а тісно взаємопов'язані. Такого роду взаємозв'язки дозволяють згрупувати і систематизувати витрати таким чином, щоб це було зручно для визначення прибутку. В основу побудови даної інформаційної моделі покладені взаємозв'язки між різними класифікаціями витрат, визначені Рей Вандер Вілом і В. Палієм.
Класифікація витрат по категоріях припускає об'єднання витрат з обліком конкретного виробничого чи невиробничого призначення і місця. При цьому оперативність контролінгу забезпечується поділом витрат на постійні і змінні, а також на прямі і накладні (рис. 7.1):
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антикризовий менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. Формування портфеля заходів санації підприємства“ на сторінці 12. Приємного читання.