Розділ «6.4. Стилі управління в подоланні криз та їх характеристика»

Антикризовий менеджмент

Стиль керівництва - це стійкий образ дій, прийомів керівника в процесі управління. Стиль керівництва характеризує те, як робить свою справу менеджер. Стиль керівництва проявляється у виконанні посадових обов'язків, підході до вирішення задач, манері спілкування з людьми і такті, у впливі на почуття, думки і поведінку підлеглих.

Стиль керівництва характеризує не тільки стиль роботи менеджера, а й стиль роботи всього апарату управління.

Стиль керівництва має об'єктивну і суб'єктивну сторону. Стиль роботи окремо взятого менеджера завжди є індивідуальним тому, що він представляє собою форму самовираження його особистості.

Суб'єктивна сторона стилю обумовлена індивідуальними якостями менеджера і головним чином його психічним складом.

Об'єктивна сторона стилю керівництва визначається принципами управління.

Осмислення та класифікація стилів мають відображати змістовні характеристики (параметри) самої управлінської діяльності. Нині існує кілька достатньо поширених концепцій стилів управління, що широко використовуються в процесах підготовки керівників та менеджерів.

Уперше класифікація стилів керівництва була розроблена відомим теоретиком менеджменту К. Левіним у 1939 році і спиралася на наступні параметри: спосіб прийняття рішення, спосіб розподілу функцій у розв'язанні завдань, форми контролю, розподіл відповідальності. За цими показниками були виокремлені три стилі керівництва (табл. 6.4):

1) авторитарний, характеризується зосередженням усієї влади у керівника, нав'язуванням власної волі підлеглим, запереченням ініціативи й обговорення прийнятих рішень;

2) демократичний, що заохочує колегіальність і будь-яку ініціативу, залучає підлеглих до вироблення і прийняття спільних рішень;

3) ліберальний стиль (такий, що потурає, пасивний), характеризується слабко вираженим керівництвом, самоусуненням, зняттям із себе відповідальності і відмовою від влади на користь організації чи колективу.

Авторитарний стиль базується на тому, що авторитарний менеджер має достатню владу, щоб нав'язати свою волю підлеглим. Автократ як можна повніше централізує повноваження і позбавляє підлеглих свободи у прийнятті рішень. Для того, щоб забезпечити виконання роботи, він може використовувати навіть погрози. Коли автократ уникає негативного примусу, а замість цього використовує винагороду, він отримує назву "доброзичливого автократа". Залишаючись авторитарним керівником, "доброзичливий автократ" виявляє активну турботу про настрої підлеглих. Він дає можливість підлеглим брати участь в плануванні завдань, але зберігає за собою право остаточного прийняття рішень. Такий керівник визначає мету і всю політику в цілому, розподіляє обов'язки, а також у більшості випадків вказує відповідні процедури, керує, перевіряє, оцінює і виправляє виконувану роботу. Автократичний керівник нав'язує свою волю підлеглим, користуючись твердістю власного характеру й особистою владою, максимально концентрує у своїх руках повноваження і відповідальність, користується численними інструкціями і розпорядженнями, що регламентують роботу підлеглих.

Таблиця 6.4. Характерні риси класичних стилів керівництва

КритеріїАвторитарнийДемократичнийЛіберальний
Постановка цілейВизначає керівникРезультат групового рішення при підтримці керівникаПовна свобода для прийняття індивідуальних рішень, мінімальна участь керівника
Розподіл завданьВсі завдання видає керівник, до того ж працівник не знає, яке завдання він отримає наступного разуВстановлений певний порядок розподілення робітКерівник надає необхідні матеріали і за вимогою співробітника надає інформацію
Оцінка роботиКерівник особисто нагороджує або карає співробітників, але сам у трудовому процесі не бере участіКерівник намагається використовувати об'єктивні критерії критики, намагається безпосередньо приймати участь у роботі групиКерівник коментує, однак не регулює, не оцінює групову роботу
Трудова атмосфераВисока напруженість, ворожістьВільна, товариська атмосфераАтмосфера свавілля окремих співробітників
Мотивація праціМінімальнаВисока мотивація кожного працівника і групи в ціломумінімальна

Вважається, що використання авторитарних методів керівництва виправдано тільки у виняткових ситуаціях: організаційна криза, надзвичайні обставини тощо. Надмірне використання авторитарного стилю керівництва призводить до різних форм зловживання владою. Звідси може походити волюнтаризм - прагнення реалізувати бажані цілі без врахування об'єктивних обставин і можливих наслідків. Авторитарність є причиною абсолютної більшості виробничих конфліктів через прагнення суб'єкта до єдиновладдя. Претензія автократа на компетенцію у всіх питаннях породжує хаос, і в цілому негативно впливає на ефективність роботи. Автократ своїм свавіллям може паралізувати роботу колективу. Він не тільки втрачає кращих працівників, але і створює навколо себе ворожу атмосферу, що загрожує йому самому. Незадоволені і скривджені підлеглі працюють не з повною віддачею, вони далекі від інтересів підприємства.

У сучасній інтерпретації авторитарний стиль має і позитивні характеристики: уможливлює швидке прийняття рішень і мобілізацію співробітників на їхнє виконання, дозволяє стабілізувати ситуацію в конфліктних колективах. Цей стиль може бути ефективним у кризових ситуаціях, а також в умовах низького професійного рівня і слабкої трудової мотивації співробітників. Він необхідний в умовах низького культурного рівня об'єкта керування, слабких управлінських зв'язків в екстремальних ситуаціях (аварії, техногенні катастрофи, трудові конфлікти).

Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідальності щодо цілей організації і цілей груп працівників.

Керівник демократичного стилю замість жорстокого контролю підлеглих у процесі їх роботи, як правило, чекає, коли роботу буде виконано до кінця, щоб оцінити її. Демократичний стиль керівництва має підкріплюватися високоефективною системою контролю. Тому, цей керівник витрачає відносно більше часу на організацію і контроль.

Демократичний стиль здійснюється керівником, який виробляє директиви, команди і розпорядження на основі пропозицій, що виробляються загальними зборами чи колом уповноважених осіб. Характерною є колегіальність - форма прийняття рішень, що враховує колективну думку і використовує метод колективного обговорення.

Функціональним контекстом демократичної форми управління є суб'єкт-суб'єктна взаємодія (співробітники усвідомлюють себе суб'єктами, а не об'єктами управління). Такий підхід відкриває невичерпні можливості у вирішенні проблеми налагодження системи постійного зворотного зв'язку й діалогу, створення атмосфери довіри. Демократичний менеджер "ділиться" своєю владою із співробітниками, встановлює партнерські стосунки, навіть залучає їх до процесу розробки та прийняття рішень (партисипативний менеджмент). Учасники створюють колективне уявлення про виробничий процес, його складові, слабкі сторони та перетворення, котрі необхідно здійснити. Такий стиль керівництва вимагає як особистого внеску співробітників, так і колективної творчості (формування командного мислення).

Але у демократичного стиля теж є недоліки, серед яких - нескінченні збори, багаторазове обговорення тих самих ідей. Іноді керівники використовують цей стиль, якщо їм потрібно відкласти прийняття важливих рішень. Вони сподіваються, що, одержавши завдяки нескінченним дебатам перепочинок, зрештою зрозуміють, що саме потрібно робити. Демократичний стиль керівництва набагато менш успішний, коли працівники недостатньо компетентні чи інформовані і не можуть допомогти своєму начальнику слушною порадою, або за умов, коли необхідно досягти згоди у суперечливих питаннях під час кризи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антикризовий менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6.4. Стилі управління в подоланні криз та їх характеристика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані

  • Висновки до Теми 1

  • Тема 2. Діагностика рівня кризового стану підприємства

  • Висновки до Теми 2

  • Тема 3. Управління ризикозахищеністю підприємства

  • 3.5. Оцінка схильності системи управління до ризику

  • 3.6. Методологія та система показників оцінки ризику в стратегічному управлінні підприємствами

  • 3.7. Шляхи підвищення ефективності управління ризиком у підприємстві

  • Висновки до Теми 3

  • Тема 4. Конкурентоздатність підприємства як основа його ризикозахищеності

  • 4.3. Оцінка конкурентоздатності підприємства

  • 4.4. Внутрішні індикатори розвитку фінансової мікросистеми

  • 4.5. Інвестиції як чинник підвищення конкурентоздатності підприємства

  • 4.6. Аналіз управління операціями

  • 4.7. Аналіз людського потенціалу підприємства

  • 4.8. Аналіз рівня менеджменту в організації

  • 4.9. Оцінка рівня культури підприємства

  • 4.10. Інформаційне забезпечення системи забезпечення конкурентоспроможності підприємства

  • Висновки до Теми 4

  • Тема 5. Проведення організаційних змін як засіб запобігання і подолання криз

  • 5.2. Передумови та чинники успішного проведення організаційних змін

  • 5.3. Управління змінами в системі державної підтримки підприємництва

  • 5.4. Взаємодія індивіда з групою

  • 5.5. Виявлення індивідуальних та групових джерел опору змінам

  • 5.6. Використання працівників в управлінні для впровадження змін

  • 5.7. Переборення опору змінам

  • 5.8. Управління змінами як засіб подолання кризи в організації

  • Висновки до Теми 5

  • Тема 6. Стиль управління та лідерство у подоланні криз

  • 6.2. Поняття та загальна характеристика керівництва

  • 6.3. Теорії лідерства

  • 6.4. Стилі управління в подоланні криз та їх характеристика
  • 6.5. Психологія відповідальності в антикризовому менеджменті

  • 6.6. Організація командної роботи. Постановка проблеми

  • 6.7. Конфлікти як чинник виникнення, розвитку і ліквідації кризи в організації

  • 6.8. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі

  • Висновки до Теми 6

  • Тема 7. Формування портфеля заходів санації підприємства

  • 7.4. Санація та банкрутство як методи антикризового управління підприємством

  • 7.5. Реалізація методу реструктуризації заборгованості підприємства за рахунок внутрішніх фінансових і організаційно-управлінських джерел

  • 7.6. Оптимізація обсягу діяльності підприємства, який забезпечує результативну санацію

  • 7.7. Опрацювання стратегічних рішень в антикризовому управлінні підприємством

  • 7.8. Реорганізація підприємства та форми її проведення

  • Висновки до Теми 7

  • Тема 8. Стратегія маркетингу як філософія виживання на ринку

  • 8.4. Управління маркетингом в підприємстві

  • 8.5. Стратегії маркетингу

  • Висновки до Теми 8

  • Післямова

  • Список літератури

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи