Розділ «ПЕРЕДМОВА»

Світова економічна криза, що почалася в 2007 р., фактично виросла із серпня 1971 р., коли був відмінений золотий стандарт. І це перша серйозна криза нової епохи - епохи грошових систем, заснованих на довірі. 15 серпня 2011 р. виповнилося 40 років від дня скасування золотого стандарту. Це скасування відбувалося за законами детективного жанру й було справжньою революцією, не поміченою й не оціненою ніким, навіть економістами-теоретиками. Природа грошей змінилася раз і назавжди. Раніше вони були забезпечені золотом, тепер - тільки такою ефемерною річчю, як довіра до урядів, що випустили їх. Це мало довгочасні наслідки, і в остаточному підсумку саме 1971 рік породив 2007-й - сучасну грандіозну світову економічну кризу. Саме після 1971 року стали можливими бурхлива інфляція активів, нагромадження величезних державних боргів і дисбалансів у світовій торгівлі. А фінансовий інжиніринг дозволив згладжувати локальні кризи й відкладати проблеми, поки вони не об'єдналися всі разом в одній кризі, з якою ніяк не вдається впоратися ось уже 4 роки.

Світова фінансово-економічна криза не могла не позначитися на постсоціалістичних країнах. Проте, її вплив підсилений проблемами переходу них до ринкового господарювання, тобто повернення до капіталістичних засад.

Сучасний стан економіки України характеризується масштабними процесами соціально-економічного розвитку. Вони об'єднують в собі суперечливі процеси формування динамічних і конкурентоздатних ринкових структур, економічних відносин та інтересів, які можуть призвести до глибокої системної кризи. Її елементи впливають на всі сторони суспільного життя, мають соціальні наслідки і сприяють розвитку конфліктів.

Виходячи з цього, особливу актуальність набуває вивчення можливостей ефективного управління підприємством в умовах кризи, загострюються питання визначення глибини кризи, дослідження причин її розвитку й контролю розподілу грошових коштів санацій. Тому виникає необхідність в таких дослідженнях, які націлені на розробку системного підходу до управління підприємством в умовах кризи й підтримки необхідного організаційно-економічного статусу.

Ринкові реформи в Україні загострили проблему оздоровлення банкротів через систему оперативного втручання в господарський процес, який розглядається з позиції санації підприємства.

Наразі більшість підприємств не просто випробують тимчасові утруднення, але вже давно й постійно балансують на самому краї прірви. Тому постає актуальною проблема пошуку й впровадження в практику таких форм і методів управління, використання яких дозволяло б не доводити справу до кризового стану підприємства, незважаючи на загальну несприятливу ринкову обстановку в Україні, а у випадку, коли результати виявилися катастрофічними й мова вже йде про банкрутство, дозволило б підготувати й реалізувати програму оздоровлення, санації підприємства.

В сьогоднішніх умовах для ефективного функціонування підприємства на ринку необхідно керувати впливом не тільки внутрішніх, але і зовнішніх, стосовно підприємства, факторів.

Від керівника, менеджера залежить виживання підприємства. Тому менеджер зобов'язаний вміти виявляти основні фактори, що впливають на його організацію. Він покликаний знайти й запропонувати найбільш раціональні способи реагування на зовнішні впливи ризику, обумовленого невизначеністю зовнішнього середовища. Чим більше тут неясностей, тим більше ризик, тим складніше приймати ефективні рішення. Ризик є невід'ємним атрибутом ринкової діяльності.

У міру розвитку ринкових відносин підсилюється конкуренція. Щоб вижити в цих умовах потрібно зважитися на впровадження технічних й інших нововведень, на сміливі, нестандартні дії, а це підсилює ризик. Приходиться змиритися з невідворотністю ризику, навчитися прогнозувати його, оцінювати та не переходити за припустимі межі. Зв'язок ризику і прибутку має фундаментальне значення для розуміння природи підприємництва, розробки ефективних методів його регулювання. У реальній економіці невизначеність стає джерелом або виграшу, або збитку. Причому виграш і надприбуток більш щасливих підприємств утвориться за рахунок збитків менш здібних. Тут варто мати на увазі не бухгалтерське трактування прибутку, а економічне, враховуюче у витратах суми, зв'язані з "вартістю капіталу".

Зі взаємозумовленості чинника ризику і прибутку формується найважливіше фінансове поняття механізму виникнення банкрутства.

У зв'язку із відносним падінням прибутковості підприємств і можливих ускладнень в оплаті витрат виникає дефіцит наявних коштів. Цей дефіцит збільшується, якщо кредитори вважають занадто небезпечним відновляти кредитування навіть при підвищеному відсотку, тому що зі зменшенням вартості власного капіталу підприємства ризик не повернення коштів збільшується. Дуже проблематичним стає можливість пролонгації кредитних договорів і їхньої реструктуризації. Так може виникнути криза ліквідності, і підприємство ввійде в стан "технічної неплатоспроможності". Уже на цьому щаблі можливе звернення кредиторів до суду з метою визнання факту банкрутства. Зниження прибутковості підприємства означає й зниження його ціни.

Потреба в підготовці сучасних кризових менеджерів для підприємств України є вкрай необхідним завданням. Світова фінансово-економічна криза 2007-2009 рр. породила і системну кризу управління підприємствами та спричинила, поряд з іншими факторами, кризу цілих перспективних та стратегічно важливих галузей народного господарства України.

Головна задача антикризового управління полягає в забезпеченні такого становища підприємства на ринку, коли про банкрутство мови йти не повинно, а упор робиться не подолання тимчасових труднощів, у тому числі фінансових, за допомогою використання всіх можливостей сучасного менеджменту, розробки й практичної реалізації на кожному підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, що дозволило б залишитися на плаву при будь-яких ринкових колізіях.

Діалектика розвитку національного ринку товарів і послуг сприяла загостренню конкурентної боротьби за сегменти ринку. Об'єднання управлінських, економічних і маркетингових знань і навичок стало основним напрямком розробки стратегічних планів підприємств. Істотний вплив на їх реалізацію мають зміни зовнішніх чинників і здатність організаційної і виробничої структури адаптуватися до мінливості ринкових процесів, які зумовлюють появу і загострення кризових явищ на підприємстві.

Криза є категорією діалектики, яка поширює свій вплив на фінансовому, економічному і стратегічному рівні. За цих умов до основних проблем управління підприємством слід відносити: визначення зони і виду кризи; наявний потенціал її подолання; побудова антикризової програми діяльності підприємства.

Механізм розробки програми подолання кризових явищ складається з блоків, до яких увійшли:

o визначення виду кризи на фінансовому, економічному і стратегічному рівнях;

o розробка заходів щодо нівеляції дій кризових явищ;

o організація робіт щодо виконання запланованих заходів і контроль результатів.