Розділ «Тема 3. Управління ризикозахищеністю підприємства»

3.1. Поняття ризику, його особливості в сучасних умовах

У діяльності сучасних менеджерів необхідно враховувати вплив невизначеності та конфліктності як внутрішнього, так і світового ринків, науково-технічного прогресу тощо та пов'язаний з цим ризик.

Етимологічний словник трактує "ризик" як можливу загрозу, дію на удачу в розрахунку на щасливий результат. Слово "ризик" запозичене в українських словниках, відмічається с початку Х1Х ст., як утворення від італійського слова "тіко". Але корінням своїм воно походить від грецького - "скеля". Сучасне значення слова ризик розвинулось, напевно, з мови мореплавців, для яких скеля, підводний камінь завжди таїть в собі небезпеку.

Уявлення щодо ризику складалися поетапно. Це явище почали вивчати статисти, економісти, юристи, математики. Потім сформувалися наукові теорії неймовірностей, соціальної психології ризику. Приблизно з 30-х років ХХ століття ризик став предметом міждисциплінарних досліджень. Виникла нова галузь ризикологія. В країнах з розвинутою ринковою економікою, існує багато досліджень сучасного ризику в бізнесі. Практично всі великі фінансові фірми безкоштовно випускають методичні поради з різних питань комерційних та інших видів ризику. В СРСР у 30-ті роки ХХ ст. таке поняття, як "ризик" було нормативно закріплене у деяких законодавчих актах стосовно виробничої та раціоналізаторської діяльності. Проте, вже з середини 30-х років воно вже характеризується, як "буржуазне". Вважалося, що соціалістична плановість та ризик - явища не сумісні. Таким чином, важливо економічна категорія на багато десятиріч майже знижка з поля зору науки та практики управління. В зв'язку з кардинальними економічними перетвореннями в Україні виникла потреба і з'явились передумови для врахування ризику в управлінні.

Менеджери повинні усвідомлять, що на економічні процеси впливають некеровані (стохастичні) чинники. Ці процеси розвиваються за умов невизначеності, конфліктності, нестачі інформації. Цей факт необхідно враховувати під час прийняття як стратегічних рішень, та і тактичних рішень, тому, що умови їх реалізації на практиці можуть значно відрізнятися від тих, які передбачалися. Якщо цього не враховувати заздалегідь, можуть мати місце значні збитки матеріальних та фінансових ресурсів, зниження ефективності управлінської діяльності.

Наразі під час розвитку ринкових відносин в Україні, безумовно, посилюється невизначеність та конкуренція, що часто призводить до створення кризових ситуацій у підприємствах. Щоб вижити за цих умов, менеджерам підприємств слід упроваджувати нові технології та технічні новинки, приймати сміливі та нетрадиційні рішення. Але це об'єктивно підвищує ступінь ризику. Основні завдання під час прийняття управлінських рішень - це врахування ризику, управління ризиком, зведення його до прийнятих меж, зниження можливих негативних наслідків.

Важливою проблемою є розробка методик стосовно оцінювання ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідних механізмів щодо моніторингу та управління ризиком.

Будь-який об'єкт (процес) управління являє собою систему. Система - це сукупність взаємозв'язаних об'єктів та процесів, що змінюються в часі. Так, у кібернетиці - науці про управління складними системами, їх властивостями, поведінкою, розвитком і відтворенням під системою розуміють будь-який комплекс взаємопов'язаних елементів (підсистем), що динамічно взаємодіють.

Економічна система як підсистема входить в соціально-економічну систему. Головною ефективністю соціально-економічної системи є те, що в її основу покладені інтереси людей, тому що основний її елемент - людина. Сукупність суспільних, та особистих інтересів впливає на стан системи і процес її розвитку.

Вплив суб'єкта на об'єкт управління може здійснюватися лише за умови циркуляції певної (необхідної) інформації між керуючою та керованою підсистемами. Процес управління незалежно від його конкретного змісту завжди передбачає отримання, передачу, переробку та використання інформації.

В процесі функціонування системи управління існує ймовірність того, що завдання, поставлені перед нею можуть бути не вирішені частково або повністю. В даному випадку характер та зміст цілей, яких повинна досягнути система управління, будь-якого істотного значення не має. Це явище в загальному значенні характеризується як ризик.

Універсальною схемою, що відображає технологічну сторону менеджменту, є так звана схема кібернетичного управління зі зворотним зв'язком (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Схема кібернетичного контуру управління зі зворотним зв'язком

Особливості технологічної сторони управління сучасним підприємством у ринкових умовах такі:

По-перше, управління - це процес цілеспрямований, отже, існує певна ціль (мета) на досягнення якої зареєстрований суб'єкт управління.

По-друге, об'єкт управління (підсистема) за рахунок своєї діяльності здатний забезпечити досягнення цієї мети.

По-третє, керуюча інформація так чи інакше діє на об'єкт, тобто, сприймаючи її, він змінює свою поведінку.

По-четверте, суб'єкт управління має можливість прогнозувати поведінку об'єкта і, зокрема, зміну його поведінки під впливом керуючої інформації.

Спроби наукового обґрунтування управління з врахуванням ризику проводились на базі методів дослідження операцій, теорії ігор Неймана. Еволюція менеджменту в середині 30-х років призвела до зміщення акцентів від математичних методів та моделей до якісного аналізу. В якості апарату досліджень почали застосовуватись методи соціології, психології, економіки Акоффа. На даному етапі відбулося виділення та формування теорії прийняття рішень як самостійної наукової дисципліни.