Розділ «4.3. Оцінка конкурентоздатності підприємства»

Основною метою суб'єктів, що хазяюють, у ринковій економіці є забезпечення конкурентоздатності товарів або послуг, що робляться, тому що фінансовий добробут організації випливає за конкурентоздатністю продукції, що випускається, як тінь за людиною. Практика показує, що цієї мети найбільше часто досягають підприємства з більш високим конкурентним потенціалом. Під конкурентним потенціалом підприємства мається на увазі як реальна, так і потенційна здатність компанії розробляти, виготовляти, збувати й обслуговувати в конкретних сегментах ринку конкурентоздатні вироби, тобто товари, що перевершують за якісно-ціновими параметрами аналоги і користуються більш пріоритетним попитом у споживачів.

Висока конкурентоздатність підприємства обумовлюється наявністю наступних трьох ознак:

1) споживачі задоволені і готові купити повторно продукцію цієї фірми (споживачі повертаються, а товари немає);

2) суспільство, акціонери, партнери не мають претензій до фірми;

3) працівники пишаються своєю участю в діяльності фірми, а сторонні вважають за честь трудитися в цій компанії.

Для того щоб стати конкурентоздатною компанією необхідно:

o Забезпечити конкурентоздатність продукції, що випускається, у цільових сегментах ринку. Під конкурентоздатністю товару мається на увазі оцінене споживачем властивість об'єкта перевершувати у визначений момент часу по якісних і цінових характеристиках аналоги в конкретному сегменті ринку без збитку для виробника.

o Підняти потенціал конкурентоздатності підприємства, а отже і його підрозділах, до рівня світових виробників у даній галузі. Цей показник характеризує можливість успішної роботи організації в майбутньому. Успіх у поточній діяльності не гарантує світле майбутнє.

У менеджерів виникає природне запитання щодо оцінки рангу свого підприємства серед конкурентів. Установлення свого місця в ринковому середовищі - перший крок у керуванні конкурентоздатністю підприємства.

Для цілей управління конкурентоздатністю необхідна наявність об'єктивного інструмента її оцінки. Помилка у виборі методу виміру може привести до прийняття помилкових управлінських рішень.

В даний час в Україні загальноприйнятої методики оцінки конкурентоздатності організацій немає. Закордонний досвід у цій області вкрай скудно висвітлюється в літературі. Кожна компанія оцінює свою конкурентну позицію за своєю методикою, а суть і ефективність її застосування не афішує.

Оцінка конкурентоздатності підприємства являє собою складну багатофакторну задачу, що зводиться до виявлення найбільш значимих числових показників конкурентоздатності і їхньому інтегруванню. Дійсно, будь-який об'єкт - це не що інше як набір показників якості, при зміні яких відбуваються кількісні і якісні зміни об'єкта. Застосовуваний метод визначення інтегрального показника конкурентоздатності повинний відповідати 25 кваліметричним вимогам. Із них 14 вимог сформульовані відомим фахівцем в області кваліметрії Азгальдовим Г. Г., - решта 11 вимог запропоновані іншими авторами.

Більшість методів оцінки конкурентоздатності організацій засновані на застосуванні різних коефіцієнтів для аналізу виробничої діяльності, фінансового становища, ефективності інвестицій тощо.

За основні показники конкурентоздатності фірми пропонується приймати:

o економічний потенціал і ефективність діяльності (активи, основний капітал, власний і позиковий капітал, обсяг продажів, частка на ринку, прибуток);

o рівень управління (форми організації і досвід функціонування елементів господарського механізму з позиції нововведень і відповідальності);

o виробничий і збутовий потенціали, що вказують на можливість фірми робити і реалізовувати ту або іншу продукцію в необхідних кількостях у необхідний термін (наявність сировинної бази; виробничі і збутові потужності; обсяг і напрямки капіталовкладень, що визначають виробничу політику тощо);

o науково-дослідний потенціал (організація і напрямок наукових досліджень, щорічні витрати на НДДКР, число патентів на винаходи, область патентознавства, оцінка можливості заняття фірмою монопольного положення в якій-небудь області техніки тощо);

o фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність і умови кредитування, структура капіталу - відношення власного капіталу до загальної суми активів тощо);