Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

2) прогноз майбутніх умов діяльності підприємства, слабких і сильних сторін його діяльності, у зв'язку з чим відбувається коректування задач, з яких залишаються тільки ті, котрі є реальній і першорядними по важливості;

3) визначення матеріальних і організаційних засобів розвитку підприємства на основі аналізу слабких і сильних сторін його діяльності, у якому враховуються наступні показники: місце підприємства на ринку, приналежність його до ринкового сектора і галузі, асортиментна структура підприємства.

У зв'язку з ростом економічного ризику, наявністю інших труднощів підприємництва прогнозувати більшість ринків дуже складно або навіть неможливо. При цьому підприємець повинний покладатися на інтуїцію і досвід. На 2-му і 3-му етапах планування у випадках недостатньої компетенції керівництва в окремих конкретних питаннях залучаються зовнішні фахівці.

Велика увага приділяється складанню і використанню бюджетів (як у вартісному, так і в натуральному вираженні), що є важливим інструментом системи планування. Вони повинні охоплювати всі сторони діяльності підприємства. Складання бюджету і контроль за його виконанням здійснює або одна конкретна особа, або група осіб, до складу якої входять керівники вищої і середньої ланки, представники фінансового відділу і підрозділу по плануванню.

Без плану неможливо домогтися погоджених дій у рамках підприємства, підтримувати пріоритети найважливіших напрямків діяльності не на шкоду іншим. Без планування псується сутність контролю, що без обліку орієнтирів, визначених у процесі планування, перетворюється у фікцію.

Планування має своїм вихідним пунктом загальну мету підприємства, що позначається як місія підприємства. Постановка і реалізація цілей плану потрібна для здійснення цієї місії. Місія підприємства повинна відрізняти його від конкурентів як в очах суспільства, так і колективу, чітко визначати наміри, юридичні норми, практичні підходи керівництва. Місія дозволяє розробити генеральну лінію в бізнесі, структуру підприємства. Точний і правильний вибір місії має першорядне значення. Визначення в якості головного в ній досягнення прибутковості, високої рентабельності звужує можливості керівництва розглядати альтернативні варіанти при прийнятті управлінських рішень. При такій ситуації ключові фактори можуть виявитися в тіні, і ухвалення рішення приведуть до низького рівня ефективності діяльності підприємства. Вибір же занадто широкомасштабної місії, у свою чергу, здатний зашкодити успіху справи. Найважливіші цілі діяльності формуються на основі місії, конкретних цінностей, тому вони повинні бути конкретні і вимірні, повинні бути орієнтовані в часі, тобто терміні, у плині якого повинен бути досягнутий конкретний результат, і в просторі, тобто цілі мають бути скоординовані. Ціль повинна бути досяжною, щоб гарантувати підвищення ефективності роботи, у противному випадку прагнення працівників до успіху буде блоковано, їхня мотивація ослабне, а підприємство може отримати катастрофічні результати.

Підприємство при організації своєї діяльності зіштовхується з багатьма проблемами, і оцінити всі можливості й виходи від початкових кроків надзвичайно важко. Однак можна запропонувати досить аргументований підхід до попереднього економічного аналізу майбутньої діяльності, що почнемо з обговорення цілком природного запитання, що повинний бути із самого початку поставлений підприємцем перед собою. Це питання, пов'язане з конкретизацією мотивації майбутньої діяльності, а саме - для чого ми будемо організовувати своє корпорацію і чого ми будемо прагнути і домагатися? Найпоширенішої є прибуткова мотивація.

Прибуток є метою практично всіх підприємств і є домінуючою: він може вважатися універсальним мірилом успішності діяльності підприємства. Ціль підприємства в даному випадку - максимізація прибутку.

Види неприбуткової мотивації:

o мотивація раціонального поводження (коли метою фірми є одержання визначеного достатнього рівня прибутку, тобто підприємство прагне її максимізувати);

o мотивація максимізації доходу (коли при досягненні прийнятного рівня прибутку підприємства воліє мати більш високий рівень продажів у грошовому вираженні, як ціль більш високого рангу, чим одержання більш високих прибутків. Поява цього мотиву пов'язана з тим, що ріст доходу є ключовим критерієм функціонування бізнесу: доход від продажів відбиває відношення споживачів до продукту підприємства і її конкурентоздатність на ринку, а ріст грошового доходу - це індикатор життєздатності підприємства);

o мотивація досягнення визначеної ринкової частки (коли як мету підприємства ставить обсяг продажів і ринкову частку).

Основними шляхами і завданнями перебудови організаційно-економічної системи підприємства відповідно до ухваленої мети являються: розукрупнення підприємства і децентралізація його управління шляхом виділення з його складу економічно самостійних структурних підрозділів і перетворення їх у юридичних осіб. В усіх програмах оздоровлення економіки мова обов'язково йде про роздержавлення власності (приватизації) як необхідній умові на шляху до ринку. До основних форм роздержавлення власності відносяться: оренда державного підприємства; перетворення підприємства в Акціонерне товариство (публічне - ВАТ, приватне - ЗАТ), або в Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), викуп державного майна.

За інших рівних умов переважне право на оренду має трудовий колектив підприємства, яка здається в оренду. При викупі державного майна об'єктами продажі можуть бути невеликі магазини, павільйони, ларьки, кафе, перукарні, ательє, майстерні тощо.

Процес розукрупнення, децентралізації, роздержавлення вимагає створення:

1) ефективного механізму мотивації, що визначає ступінь особистої зацікавленості кожного члена трудового колективу і його керівників різних рівнів;

2) моделей перетворення структурних підрозділів підприємства в економічно і юридично самостійні суб-підприємства;

3) моделей і методів економічної взаємодії суб-підприємств з керуючою структурою і між суб-підприємств із керуючою структурою і між самими суб-підприємствами.

Створення адаптаційних механізмів передбачає:

o визначення цілей і задач розвитку підприємства, і відповідно до цього, цілей і задач розвитку і його систем і підрозділів;