Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

o розробки оптимальних графіків і маршрутів завезення товару;

o визначення і обліку ступеня ризику морального старіння і фізичного зношення запасів в процесі їх зберігання.

Особливу актуальність в цьому випадку придбавають питання маркетингового менеджменту на підприємстві, увага якого концентрується на вивченні попиту на товари або послуги, на вдосконаленні методів проведення цієї роботи, формуванні виробничої програми, відповідної об'єму і структурі попиту, на розробці і реалізації системи стимулювання попиту і після-продажного обслуговування.

Ефективна маркетингова діяльність сприяє збільшенню грошових надходжень, які забезпечують платоспроможність підприємства.

Управління грошовими коштами побудовано на оптимізації їх використовування і захисті від інфляційного впливу. Для вирішення проблеми захисту засобів від інфляційного знецінення необхідний контроль за залишком засобів на рахівницях підприємства і матеріалізація надлишку, а також використовування ефективних інструментів короткострокового інвестування тимчасово вільних засобів.

Збільшення обсягу реалізації товарно-матеріальних цінностей і рівномірність надходження грошових потоків дозволяє оптимізувати загальний розмір дебіторської заборгованості. Поліпшення якості управління дебіторською заборгованістю досягається шляхом всебічної оцінки партнерів підприємства, які реально або потенційно є його дебіторами. В параметричному ряді управління дебіторською заборгованістю враховується їх організаційний статус, ділова репутація, майновий і фінансовий стан, період роботи і сума боргу, який надається одному дебітору для зниження ризику фінансових втрат у разі невиконання ним своїх зобов'язань.

Зниження рівня дебіторської заборгованості досягається шляхом поточного контролю виконання дебіторами своїх зобов'язань по погашенню заборгованості, інформування їх у разі затримки платежів, а так само шляхом проведення ефективної претензійної роботи Маркетинговим менеджментом застосовуються системи цінових знижок при виконанні зобов'язань в рамках позначеного терміну і використовуються різні форми рефінансування дебіторської заборгованості. Визначення в договорах з дебіторами максимального терміну оплати за товари і послуги з договірної ціни, використовування фіксованих в твердій валюті цін, обов'язкове включення в договірні умови штрафних санкцій за прострочені платежі дозволяють захистити дебіторську заборгованість від інфляційного впливу і уникнути фінансових втрат.

До інформаційно-вирішальних центрів фінансової кризи відносяться монетарні і немонетарні активи підприємства, обіг яких приносить економічний ефект і створює внутрішні джерела рефінансування. Оптимізація структури оборотних активів і джерел їх формування робить позитивний вплив на формування прибутку підприємства. З другого боку, можуть з'являтися сигнали про понаднормативні активи і активи підприємства, які не використовуються в господарському обороті, підвищують витрати на їх утримання і приносять збитки. Підприємство входить в стадію кризи результату.

Під результатом господарської діяльності слід розуміти внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів підприємства. Від його розміру залежить потенційна можливість створення фондів виробничого і соціального розвитку, резервного і інших спеціальних фондів. Фундації забезпечують майбутній розвиток підприємства, а в екстремальних ситуаціях є основним джерелом фінансової підтримки підприємства. Таким чином, криза результату впливає, в першу чергу, на прибуток підприємства, її стан в динаміці.

При цьому слід враховувати, що досягнення довгострокової мети стійкого розвитку може припускати упущену вигоду в короткостроковому періоді, а реалізація функції управління кризою результату здійснюється через розробку цілеспрямованої комплексної політики управління прибутком. Організаційні структури забезпечують ухвалення і реалізацію управлінських рішень по формуванню і використовуванню прибутку на різних рівнях, формують ефективні інформаційні системи, які забезпечують обґрунтовування альтернативних варіантів управлінських рішень.

Конкретизація функцій управління кризою результату в значній мірі визначається галузевими особливостями підприємства, її розмірами, а також організаційно-правовими формами діяльності.

Механізм управління підприємствами у кризовому стан та сукупність інформаційно-вирішувальних центрів стратегічної кризи наведено на рис. 1.13:

Рис. 1.13. Підсистема об'єктів управління фінансовою кризою

Побудова підсистеми кризи результату вимагає формування інформаційно-вирішальних центрів управління. Така систематизація об'єктів управління, з одного боку, повинна відображати функціональну спрямованість цього управління, а, з іншою, характеризувати якість управлінської дії. Підсистема об'єктів управління кризою результату наведена на рис. 1.14:

Рис. 1.14. Підсистема об'єктів управління кризою результату

Критерієм високої якості сформованого прибутку слід вважати ефект, отриманий від операційної діяльності і реального інвестування. В рамках операційної діяльності основним інформаційно-вирішальним центром управління кризою результату повинен бути ступінь диференціації продукції підприємства і витрати на її виготовлення.

Дослідження диференціації продукції дозволяють відстежити логічний взаємозв'язок фінансової кризи і кризи результату. Диференціація продукції, як інформаційно-вирішальний центр кризи результату, є політикою управління матеріальними активами підприємства. Вона будується на задоволенні купівельних потреб шляхом надання широкого асортиментного ряду товару або послуг.

Компенсація купівельної цінності товару або послуги здійснюється за допомогою ціни, яка повинна покрити витрати підприємства і забезпечити отримання прибутку.

Параметричний ряд управління витратами підприємства може бути побудований на основі класифікації витрат по економічних елементах або використовуючи концепцію ланцюжка цінностей. По економічних елементах витрати діляться на матеріальні, амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці і соціальні відрахування і інші витрати. Вказана схема обліку формування характеризує структурне співвідношення основних її елементів, але при цьому не враховується ресурсний чинник, якість виконання і відношення підприємства до диференціації.

Управління витратами на основі концепції ланцюжка цінностей дозволяє систематизувати витрати підприємства по основних напрямах виробничо-функціональної діяльності. При побудові ланцюжка цінностей ресурси підприємства структуруються по виконуваних функціях, які умовно ділять на основні і додаткові. До основних функцій діяльності підприємства рекомендується відносити діяльність по розробці нових зразків товарів або послуг, які дозволяють розширити диференціацію, їх виробництво, маркетинг, доставку і сервіс.