Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

Підсистема інформаційно-вирішальних центрів фінансової кризи представлена сукупністю методів формування фінансів підприємства. Фінансові ресурси, отримані з власних і позикових джерел, прямують на формування оборотних коштів, які відносяться до основних детермінантів фінансової кризи. Недостатня обґрунтованість потреби підприємства в об'ємі і структурі оборотних активів, наднормативні об'єми окремих груп оборотних коштів, відсутність контролю за ступенем реалізації розроблених планів і дотриманням нормативів стимулює кризові процеси.

В джерелах фінансування основним питанням є управління структурою фінансування оборотного капіталу. Дотримання певних пропорцій використання оборотного капіталу дозволяє досягти мінімізації витрат підприємства на управління ними.

Оборотні кошти, представлені товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами і дебіторською заборгованістю, забезпечують господарські потреби підприємства і можливості реінвестування засобів.

Таким чином, основна складність локалізації фінансової кризи на підприємстві полягає у виборі між альтернативними джерелами фінансування господарської потреби і напрямами використовування оборотних коштів.

Поєднання в обороті підприємства власних і позикових джерел є економічною необхідністю і обумовлено характером виробництва, специфікою кругообігу виробничих фондів і планомірною організацією безперервності процесу виробництва і реалізації.

Механізм управління підприємствами у кризовому стан та сукупність інформаційно-вирішувальних центрів стратегічної кризи наведено на рис. 1.11:

Рис. 1.11. Механізм управління підприємствами у кризовому стан та сукупність інформаційно-вирішувальних центрів стратегічної кризи

Тактика управління кризовими ситуаціями в підприємства представлена на рис. 1.12:

Рис. 1.12. Тактика управління кризовими ситуаціями в підприємстві

Мобільність оборотних коштів і зміна тривалості робочого періоду і періоду обігу впливають на структуру джерел оборотних коштів. Формування оборотних коштів тільки за рахунок власних джерел, виходячи з максимальної потреби, неминуче призведе до створення надлишків товарно-матеріальних запасів, а при мінімальній потребі - до їх нестачі.

Це обмежує можливості планування і стимулювання раціонального використовування оборотних коштів, а також викликає необхідність в загальному підвищенні їх розміру для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації.

Тому за рахунок власних засобів підприємство формує нормовані оборотні кошти лише в мінімально необхідних розмірах. Для задоволення ж загальної потреби слід розглядати можливості використовування позикових джерел.

Економічна доцільність формування оборотних коштів за рахунок власних джерел витікає з принципів комерційного розрахунку як методу господарювання. Власні обігові кошти забезпечують підприємству оперативну самостійність у виробничій і фінансовій діяльності і створюють необхідну матеріальну зацікавленість в раціональному їх використовуванні. Засоби, отримані з власних джерел фінансування, дозволяють задовольнити потребу підприємства в товарно-матеріальних цінностях і грошових коштах, а також компенсувати частину дебіторської заборгованості.

Управління матеріальними активами в умовах кризи направлено на забезпечення необхідного їх обсягу і мінімізацію витрат, пов'язаних з формуванням виробничих запасів. Параметричний ряд управління складається з:

o обґрунтування потреби в окремих видах активів;

o нормування їх обсягу;

o збільшення числа постачальників матеріальних активів;

o раціоналізації господарських зв'язків з постачальниками;

o розширення закупівель необхідних матеріальних активів з відстроченням платежу;

o оцінки економічних наслідків різних комерційних пропозицій про покупку матеріальних активів і вибору найефективніших з них;