o недостатній бюджетний контроль;
o невикористовування планів руху грошової готівки;
o неповна інформація про рентабельність виробництва і реалізації окремих видів продуктів;
o недостатній контроль за кредиторами;
o надмірні витрати;
o недостатність маркетингових зусиль для розширення об'ємів збуту;
o дисбаланс дій. Зовнішнім проявом впливу цього чинника є:
- недостатність власного капіталу, у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів засновників і (або) нездатністю до самофінансування;
- надмірна залежність від кредитних ресурсів або перевищення кредиту як джерела капіталу і можливої втрати контролю над частиною бізнесу;
- "глибока залученість", під якою розуміється висока питома вага умовно-постійних витрат, перш за все, на оплату позикового капіталу. За цих умов підприємства вимушені частину валового доходу направляти на фінансування позикового капіталу;
- неефективна структура витрат (перевага умовно-постійних витрат) унаслідок високих відсотків, низькій продуктивності праці або надмірних інвестиціях до основних фондів (постійні активи), негативної дії ефекту операційного важеля при скороченні об'ємів виробництва;
- "перерозвиток" бізнесу, тобто ситуація, у якій бізнес розширяється швидше, ніж його можливість фінансувати себе. Вартість залучення позик в умовах критичної структури капіталу критично зростає, що і може зумовити збитковість діяльності;
- здійснення великих інвестиційних проектів, особливо, якщо у разі невдачі відноситься під удар весь власний капітал;
- отримання значних форс-мажорних збитків за наслідками проведення окремих господарсько-фінансових операцій, які зумовлюють одночасну втрату великого об'єму власного капіталу, яка не може бути швидко відновлений.
У залежності від джерела формування грошового потоку виділяють кризові чинники, які пов'язані з операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю.
Основні причини та фактори виникнення кризових ситуацій та банкрутства наведені на рис. 1.8.
Ця класифікація враховує взаємозв'язок між розвитком кризи і джерелами формування грошових потоків, яка дає можливість визначати "зони уваги" - окремі напрями діяльності підприємства, неефективність яких приводить до неплатоспроможності.
Таким чином, узагальнений підхід до визначення стану кризи в розвитку підприємства дає підставу затверджувати, що криза підприємства є переломним моментом в послідовності господарських процесів, подій і дій. Типовою для розвитку кризової ситуації є або ліквідація підприємства, як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.
Рис. 1.8. Основні причини та фактори виникнення кризових ситуацій та банкрутства
Напрямок розвитку кризових процесів багато в чому залежить від якості управління підприємствами. Висока компетентність антикризового менеджменту дозволяє, з одного боку, визначити конкретні об'єкти управлінської дії, з іншою, своєчасно надавати ефективну дію на локалізацію кризових процесів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антикризовий менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані“ на сторінці 11. Приємного читання.