Значення тепла в житті рослин

Фітоекологія з основами лісівництва

Поряд з прямим впливом на інтенсивність фотосинтезу, температура, як екологічний фактор, прямо або опосередковано впливає і на інші фізіологічні процеси у рослин.

Дихання властиве всім аеробним організмам. У рослин при підвищенні температури інтенсивність дихання збільшується, а при пониженні – зменшується. Зі зростанням температури повітря на кожні 10°С швидкість хімічних реакцій при диханні майже подвоюється. Якщо рослини не мають захисту від перегріву, то при нагріванні до температури +50°С, що є верхньою межею дихання для більшої частини рослинних організмів, інтенсивність цього процесу різко падає, внаслідок пошкодження цитоплазми. Наприклад, у картоплі пошкодження листя спостерігається вже при температурі +40°С. Нижня межа температури для дихання залежить від біологічних особливостей видів. Теплолюбні рослини (бавовник, рис) пошкоджуються і гинуть при низьких позитивних температурах, а какао – навіть при +8°С. У морозостійких рослин процес дихання не припиняється навіть зимою при температурі нижче нуля. Наприклад, хвойні породи дихають при температурі до -25°С. Встановлено, що при сприятливих умовах рослини витрачають на процеси дихання близько 10 % органічних речовин, синтезованих під час фотосинтезу. В умовах високої температури витрати на дихання за добу збільшуються до 15 – 25 % від повної продукції фотосинтезу. Враховуючи те, що приріст біомаси забезпечується за рахунок пластичних речовин, які утворюються при фотосинтезі, та енергії, яка виділяється при диханні, можна сказати, що від температурного режиму опосередковано залежить накопичення органічної маси рослин.

Температура впливає на хід кореневого живлення у рослин. Цей процес відбувається лише тоді, коли температура в шарі ґрунту, де розміщені сисні корені, буде на декілька градусів нижча температура повітря, де розташована надземна частина рослин. Наприклад, льон найкраще розвивається при температурі ґрунту +10°С і повітря +22°С. При однаковій температурі грунту і повітря стан цієї рослини різко погіршується, вона не цвіте. В той же час, пониження температури ґрунту приводить до зменшення інтенсивності роботи кореневої системи. Це викликає нестачу компонентів мінерального живлення рослин. Наприклад, в тундрі при низькій температурі ґрунту в зоні коренів з різною швидкістю всмоктують різні поживні речовини, що призводить, в першу чергу, до нестачі азоту. Наслідком цього є зменшення інтенсивності росту – всі рослини тундри низькорослі. В інших природних зонах це, напевно, було б дуже негативною ознакою, але в тундрі дане пристосування захищає від морозів у зимовий період (під снігом).

З підвищенням температури різко зростає не лише швидкість усіх біохімічних і хімічних реакцій (в середньому у 2 – 3 рази и на кожні 10°С), але і активність мікрофлори ґрунту, яка супроводжується інтенсивною мінералізацією органічної речовини. Таким чином, підвищення температури приводить не лише до підвищення насиченості грунтових розчинів елементами живлення, але й значно прискорює їх надходження до рослин. Д. В. Воробьов (1953) підкреслював, що чим далі на північ, тим більше втрачається перевага суглинистих грунтів перед пісками. Суглинисті грунти стають холоднішими і тому біднішими.

Оптимальність температурного режиму залежить від стадії розвитку рослини. Наприклад, проростки ялини звичайної дуже погано переносять низькі температури, особливо без захисту снігу. Вони краще зберігаються під наметом інших дерев або трав'янистих рослин. В той же час, дорослі особини ялини чудово переносять низькі зимові температури, тому даний вид заходить далеко на північ і піднімається високо у гори.

Пристосуванням до низьких температур є поява сланких форм рослин. Так, у східному Сибіру є досить невибаглива рослина – кедровий сланник. Це рослина-піонер, яка росте в дуже суворих екологічних умовах. Влітку її пагони піднімаються над грунтом на висоту 2 – 2,5 м, а взимку вони опускаються до висоти 50 – 60 см над поверхнею землі. Це дає змогу рослинам переносити умови зими під снігом.

Умовно рослини можна віднести до пойкілотермних організмів. Незважаючи на • це, під дією зовнішніх та внутрішніх факторів температура рослинного організму в певних межах може відрізнятися від температури навколишнього середовища. Такі відмінності зумовлюють деякі специфічні анатомо-морфологічні та фізіологічні пристосування у рослин.

Пойкілотермні організми (від грецьк. poikiios – різний та therme – тепло) – живі організми, температура тіла яких змінюється залежно від температури довкілля і регулюється зовнішніми фізико-хімічними механізмами. Гомойотермні організми (від грецьк. gomoios – однаковий та therme – тепло) – живі організми, які підтримують внутрішню температуру на відносно постійному рівні незалежно від температури середовища. Терміни використовуються, головним чином, по відношенню до тварин.

Деякі деревні породи (наприклад, сосна звичайна) здатні утворювати потужну кору, яка зберігає відносно сталу температуру стовбура, нівелюючи різкі перепади між максимальною та мінімальною температурою повітря. У берези повислої тонка кора, тому її внутрішня температура значно більше залежить від температури повітря. Біла смолиста речовина бетулін, яка міститься в корі берези і надає їй відповідний колір, захищає дерево від перегріву, відбиваючи частину сонячного випромінювання. Теплішими, ніж довкілля, бувають масивні органи рослин, для яких характерна низька транспірація: м'ясисті стебла кактусів; потовщені листки молочаю, молодила, очітку, м'ясисті плоди томатів і гарбузів.

Перевищення внутрішньої температури рослин над температурою навколишнього повітря спостерігається як у арктичних видів, так і у тих, що зростають у помірному кліматі. Це відбувається завдяки більшому поглинанню сонячної радіації, специфічній анатомо-морфологічній будові, темному забарвленню, властивості знижувати транспірацію тощо. Внутрішня температура рослин може бути вищою за температуру повітря навіть на 20°С. Наприклад, жаркого дня на сонці темні стовбури ялини можуть прогрітися до +55°С. Це може спричинити навіть опіки камбію. Теплішими від навколишнього середовища можуть бути не лише стовбури, але і інші органи рослин. Так, листки карликової верби, що зростає на Алясці, вдень тепліші за повітря на 2 – 11°С, а вночі – на І – З °С. Арктичні та альпійські рослини нагріваються навіть під снігом, що призводить до утворення своєрідного вільного простору навколо них. У високогір'ї Карпат над поверхнею снігу з'являються темно-бузкові дзвіночки сольданели гірської та сольданели угорської, під якими знаходиться розтоплений сніг. Шпильки хвойних деревних порід взимку при від'ємних температурах повітря можуть мати температуру +9“С – +12°С, що створює передумови для фотосинтезу.

Експериментально доведено, що при температурі навколишнього середовища –5°С – -6°С під дією потужного потоку сонячного випромінювання, направленого на рослину, листя прогрівається до + 17 °С – + 19 °С і розпочинається процес фотосинтезу.

Узагальнюючи, можна сказати, що в жарких умовах температура надземної частини рослин нижча, а в прохолодних – вища від температури навколишнього повітря. Найчіткіше це простежується в гірських умовах, коли біля підніжжя гір рослини холодніші повітря, а на висоті 3000 – 3500 м – тепліші.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фітоекологія з основами лісівництва» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Значення тепла в житті рослин“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 2. СЕРЕДОВИЩЕ. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІСНУВАННЯ РОСЛИН (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ)

  • Розділ 3. СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Реакція рослин на сонячну радіацію

  • Особливість протікання фотосинтезу в залежності від освітлення

  • Фотоперіодизм

  • Світловий режим у фітоценозі

  • Розділ 4. ТЕМПЕРАТУРА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Значення тепла в житті рослин
  • Пристосування рослин до зміни температури та вплив на них екстремальних температурних умов

  • Розділ 5. ВОЛОГІСТЬ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

  • Розділ 6. ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

  • Основні характеристики ґрунтів

  • Хімічні елементи, необхідні для мінерального живлення рослин

  • Ґрунтоутворюючі процеси

  • Особливості зростання рослин на засолених ґрунтах

  • Екологічні умови зростання рослин на пісках

  • Екологічні умови зростання рослин на болотах

  • Розділ 7. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Мезорельеф

  • Мікрорельєф

  • Розділ 8. ВПЛИВ ВІТРУ НА РОСЛИНИ І ЇХ УГРУПОВАННЯ

  • БІОТИЧНІ І АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОСЛИНИ І ФІТОЦЕНОЗИ

  • Вплив тварин на рослини та їх угрупування

  • Розділ 10. АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ: ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Пожежі та їх вплив на фітоценози

  • Екологічні наслідки рубок лісу

  • Вплив скошування рослин та випасання худоби на фітоценози

  • Рекреаційні навантаження

  • Вплив на фітоценози осушення земель

  • Забруднення довкілля

  • Завезення та інтродукція рослин

  • СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ФІТОЦЕНОЗІВ

  • Розділ 12. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

  • Флористичний склад фітоценозів

  • Структура популяцій у фітоценозі

  • Структура рослинного угруповання

  • Мінливість фітоценозу

  • Розділ 13. ДИНАМІКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

  • Розділ 14. АРЕАЛИ РОСЛИН, ВЧЕННЯ ПРО ФЛОРУ, ОСНОВНІ ТИПИ РОСЛИННОСТІ

  • Вчення про флору

  • Основні типи рослинності світу

  • Розділ 15. РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ

  • Рослинність Полісся

  • Рослинність Лісостепу

  • Рослинність степової зони України

  • Рослинність Українських Карпат

  • Рослинність Кримських гір

  • Розділ 16. ОСНОВИ ЛІСІВНИЦТВА